Із Москвою треба розмовляти зрозумілою їй мовою

МЗС Росії аж тіпало через те, що Держдепартамент США не видав віз російським журналістам, які мали супроводжувати делегацію на чолі з Лавровим до Нью-Йорка.

І постпредство РФ при ООН коментар поширило, і Маша Захарова в Москві обурилася ставленням США до журналістів, і заступник Лаврова Рябков назвав невидачу віз знущанням, та й сам Лавров пригрозив «не забудемо, не пробачимо», можливо, натякаючи на те, що невдовзі російський суд розглядатиме справу нещодавно заарештованого в Єкатеринбурзі американського журналіста Евана Гершковича, якому знаючі люди пророкують вирок від 15 років ув'язнення і вище з подальшим обміном, заради якого Гершковича, власне, і заарештували.

Можна зрозуміти Держдепартамент, для якого не секрет, що російські журналісти такі ж «журналісти», як і російські дипломати – «дипломати». Але, на жаль, ніхто у відповідь не сказав росіянам те, що слід було сказати.

Що того самого дня, 23 квітня, коли російським журналістам відмовили у візах, журналісти американської телерадіокомпанії CNN ледь не загинули, потрапивши під російський обстріл по місту Оріхів на Запоріжжі.

Що майже всім зарубіжним журналістам, які працюють у Москві, було відмовлено в акредитації для слухання цьогорічного послання Путіна, про що 22 лютого заявив речник Кремля Пєсков.

Треба було нагадати про відмови в акредитації американському журналісту Саймону Островському, чеському журналісту Ондржею Соукупу, про відмову продовжити візу фінській журналістці Арьї Паананен, яка з 1990 до 2023 року працювала в Росії, про нещодавні погрози посольства РФ у Швейцарії місцевому журналісту Іво Мейнссену.

На жаль, ніхто не нагадав. А Москву треба завжди тикати носом. Не для того, щоб виправити – це справа безнадійна, бо, як мовиться, чорт все чортом буде. А щоб знала, що своїми обуреннями вона вже нікого не надурить.