Від кого залежить наше майбутнє?

Чимало людей не розуміє, що таке сценарії майбутнього. Спробую пояснити.

Майбутнє не визначено наперед. Воно формується як об’єктивними трендами, так і нашими суб’єктивними рішеннями. Навіть об’єктивні тренди не ведуть нас у неминуче майбутнє – адже окрім неминучих трендів, на які ніхто не впливає, є ще тренди варіативні, які залежать від суб’єктивних рішень людей, і не лише керівників держав і світових корпорацій, а від особистих рішень мільйонів і мільярдів людей.

Навіть для вірних монотеїстичних релігій, де діє всезнаючий і всесильний Всевишній, майбутнє не визначено наперед. Бо це для Нього все визначено й зрозуміло, а для нас не визначено й не зрозуміло, а Він не лише всезнаючий і всесильний, а й милостивий і милосердний (як стверджують книги, з яких ми про Нього дізналися). Тому Його рішення для людини може виглядати як скасування вироку, почитайте Книгу Йони, вона коротенька, але дуже крута.

А для атеїстів сучасна наука доводить, що біологія поведінки є настільки складною, що вважати її детермінованою не можна в жодному разі. Почитайте однойменну книгу Роберта Сапольські.

Отже, майбутнє завжди варіативне, сценарне. Ми можемо лише окреслити сценарії майбутнього, визначені трендами, а далі сумарний вибір мільйонів людей посилює одні варіативні тренди й послаблює інші, в результаті втілюється один зі сценаріїв. Ми навіть не завжди можемо заздалегідь адекватно оцінити ймовірності.

Майбутнє є колективним уявленим, так само, як колективним уявленим є такі поняття, як гроші, бренди, корпорації, нації (почитайте «Уявлені спільноти» Бенедикта Андерсона), право, свята, спорт тощо. Різні сценарії майбутнього – це різні варіанти колективного уявленого (того, що, за висловом Роберта Кіґана, існує «in over our heads», в тому, що поміж нашими головами). Внаслідок наших дій, думок, спілкувань якийсь варіант колективного уявленого перемагає – і втілюється відповідний сценарій майбутнього.

Але й інші сценарії, не втілені, кидають тінь на поточне майбутнє, бо ми собі їх уявляємо. На цьому полі можливі дослідження альтернативної історії, «якбитології» (див. однойменну книгу Дмитра Шурхала), «а що було би, якби сталося інакше?». Ці дослідження дозволяють відділити можливі, але не втілені сценарії від того, що принципово не могло статися, а відтак краще зрозуміти структуру майбутнього.

Оскільки майбутнє є колективним уявленим, воно починається з текстів – написаних та/або проговорених. Це доступно лише людям з-поміж усіх істот на планеті.

З цього випливає, що будь-яке дослідження майбутнього впливає на формування майбутнього. На цьому заснована методологія форсайту. Описуючи негативні сценарії, ми запускаємо процеси їх відвернення, бо люди починають діяти відповідно. Так само опис позитивних сценаріїв торує шлях до їхнього втілення, але лише у випадку, якщо до сценарію додається стратегія, тобто шлях до мети, який треба пройти. Водночас негативні сценарії важливіші: вони точно спонукають діяти, бо люди розуміють, що самі собою вони не розтануть, тоді як позитивні сценарії часто дозволяють розслабитися у сподіванні, що само собою все буде добре для кожного з нас.

Отже, віра в те, що негативний сценарій сам по собі обов’язково справдиться, є марною так само, як і віра в те, що позитивний сценарій сам по собі справдиться. Всі сценарії залежать від людей. І тут може бути доросла позиція («я активно сприятиму позитивному сценарію й протидіятиму негативному»), а може бути дитяча («прийдуть дорослі й все розрулять»). Це особистий вибір кожного і кожної, і тут нема сенсу пояснювати собі й іншим, що ви маленька людина, від якої нічого не залежить. Маленьких людей не існує (хіба що в росії).

Якщо ви бачите лише один сценарій і не бачите інших – так не буває. Як каже прислів’я, навіть якщо вас з’їло чудовисько, у вас є принаймні два виходи. Якщо ви не бачите інших сценаріїв, значить, хтось позбавив вас бачення інших сценаріїв, занадто звузивши вам контекст. Розширте контекст, вийдіть за нав’язані вам рамки, і ви побачите інші сценарії.

Тому дуже важливо мати власний проєкт майбутнього – особистий, сімейний, корпоративний, національний тощо. Адже в кого нема власного проєкту майбутнього – той лише ресурс для тих, в кого проєкт майбутнього є.

Десь так.