Цугцванг для Росії. Як паливні обмеження вплинуть на економіку країни-бензоколонки

Через вісім місяців після ухвалення Радою Європейського союзу шостого пакету антиросійських санкцій (ембарго на нафту і нафтопродукти), проти РФ почали діяти паливні обмеження. На відміну від нафтових, вони вдарять по економіці країни-агресорки набагато сильніше. Росії доведеться або зупиняти свої нафтопереробні заводи, або продавати своє паливо набагато нижче за собівартість.

Нагадаємо, що ембарго на сиру російську нафту набуло чинності 5 грудня 2022 року, після півроку перехідного періоду – щоби країни, які сидять на російській нафтовій голці, змогли підготуватися та знайти альтернативні варіанти. Заборона, щоправда, вийшла так собі. Слід зізнатися – досить половинчаста. Під заборону потрапили морські постачання нафти до ЄС, але виняток був зроблений для Болгарії. А постачання нафтопроводом «Дружба» взагалі не потрапили під санкції, чим скористалися Угорщина, Словаччина та Чехія (вони можуть купувати сиру російську нафту до кінця 2024 року).

Країни Євросоюзу, «Великої сімки» та Австралія погодили стелю цін для покупців російської нафти на рівні $60 за барель (якщо хтось купить дорожче – будуть проблеми з фрахтом танкерів та страховкою), але на той момент російська нафта і так торгувалася на світових біржах дешевше – по $58 за барель.

Як писав «Главком», якщо у 2023 році через санкції вартість російської нафти коштуватиме навіть $40 за барель, то, як мінімум, $100 млрд агресор на ній заробить. Але у ситуації із готовими нафтопродуктами все інакше.

Дві стелі

Залежно від переробки нафтопродукти поділяються на темні (мазути, гудрони, бітуми, непрозорі через важкі фракції нафти) та світлі, очищені від важких фракцій: бензини, гаси та дизельне паливо. Друга категорія нафтопродуктів, зі зрозумілих причин, коштує дорожче.

Росія наразі посідає третє місце у світі з виробництва нафтопродуктів, після США та Китаю. На 74 нафтопереробних підприємствах країни-агресорки щорічно виробляється близько 270 млн тонн продукції, понад 50% якої йде на експорт. Так, у 2021 році з Росії було експортовано 60 млн тонн темних нафтопродуктів, 40 млн тонн дизельного палива та ще 44 млн тонн інших світлих нафтопродуктів.

Доходи Росії від експорту нафтопродуктів у 2000-2021 роках ($ млрд)

Інфографіка: Statista

Слід зазначити, що у ситуації з обмеженням експорту російських нафтопродуктів, які набрали чинності 5 лютого, також не обійшлося без винятків. Болгарія та Хорватія до кінця 2023 року мають право купувати російський газойль (це середня фракція між гасом та соляркою), а Чехія – дизельне паливо. Дивно, що у списку ексклюзивних покупців російських нафтопродуктів не виявилося Угорщини. Втім, їй, мабуть, достатньо права безперешкодно отримувати сиру російську нафту, яку вона переробляє на власних НПЗ, а потім продає. Навіщо їй у такій ситуації російські нафтопродукти?

Як і у випадку з нафтою, на російські нафтопродукти встановлено цінову стелю. Точніше – навіть дві. $45 за барель – на темні нафтопродукти (до речі, мазут як паливо на Заході зараз не використовується – це сировина для нафтохімічного виробництва), і $100 – на світлі.

До 5 лютого на міжнародних біржах дизельне паливо торгувалося на рівні $110-130 за барель. Зі стелею у $100 за барель дорожче ніхто не купуватиме. І це набагато краще за ситуацію з нафтою, коли стеля навіть трохи перевищувала її ринкову вартість.

Втрата 60% ринку

Як розповідає у розмові з «Главкомом» президент Центру глобалістики «Стратегія XXI», колишній заступник голови правління ВАТ «Укртранснафта» Михайло Гончар, ембарго на нафтопродукти з Росії вдарить по її економіці набагато сильніше, ніж нафтові обмеження.

Через санкції Росія може втратити до 15% своїх нафтопереробних заводів

фото з відкритих джерел

«Для Росії європейські держави – це понад 60% ринку нафтопродуктів. Але для Європи російські бензин та дизпаливо до введення ембарго становили лише 14% споживання. Проблему, де заповнити російські обсяги нафтопродуктів, що випадають, Євросоюз вирішив – це країни Перської затоки, Туреччина, Індія. А продавати ці свої 60% готового палива до того ж Китаю чи Індії Росія не зможе – там свої НПЗ, їм набагато цікавіше купувати дешеву російську нафту та розвивати власне виробництво», – пояснює Михайло Гончар.

За його даними, Росія вже морально готова до скорочення до 15% своїх нафтопереробних потужностей. «А це ж не просто видобуток сировини. Це кваліфіковане виробництво, робочі місця, додана вартість. Санкції, які почали діяти 5 лютого, з одного боку, не дозволяють повністю вбити російську нафтопереробну галузь, (що може спровокувати зростання світових цін на пальне), а з іншого – змушують працювати її на межі рентабельності та навіть скорочувати виробничий потенціал. Що, власне, нам і потрібно», – каже експерт.

«Цілком не факт, що Індія та Китай не купуватимуть російські нафтопродукти, – розповідає «Главкому» директор консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн. – Можуть і купувати. Питання – за якою ціною. Якщо бачать, що щура загнано у кут, чому б не запропонувати купувати їх, але втричі дешевше. А свою продукцію Індія та Китай експортуватимуть до тієї самої Європи».

На думку експерта, Росія зараз потрапила у ситуацію, яка у шахах називається цугцванг – це коли будь-який хід гравця веде до погіршення його позиції.

«Що би росіяни не робили, їх скрізь примушуватимуть робити великі знижки. Мовляв, із вашим паливом одні проблеми. Банки не фінансують, судновласники не хочуть фрахтувати, страховики не хочуть страхувати. Для роботи з вами треба влазити у сірі схеми, а це ризики, тож якщо і купимо, то з великими знижками», – пояснює Сергій Куюн.

До речі, щоби продати паливо, яке призначалося для Європи, наприклад, до Китаю, його треба якось доставити на Далекий Схід. А це – величезні витрати, додаткове збільшення собівартості. А, як пише російське ділове видання «Коммерсантъ», східний напрямок РЖД не справляється навіть із погодженими раніше перевезеннями нафтопродуктів, за перший тиждень лютого портами Далекого Сходу було відхилено 14% заявок.

Слід зазначити, що у січні ціни на українських автозаправних станціях впали на 10%, і, як вважає директор консалтингової групи «А-95», є потенціал для подальшого зниження на 2-3 гривні за літр: «Було півроку, всі підготувалися. Залилися продуктом і у Європі, і в Україні. Ціна почала падати».

Андрій Кузьмін, «Главком»