Борщу не буде? Метеоролог – про наслідки аномально теплої зими для українського агросектору

інтерв’ю
Борщу не буде? Метеоролог – про наслідки аномально теплої зими для українського агросектору
колаж: glavcom.ua

Але свій плюс є навіть у скупченні вуглекислого газу в атмосфері…

Зима 1991/1992 років запам’яталася авторці цих рядків не лише тому, що грудень 91-го  підтвердив всенародне прагнення Незалежності. Тоді ще стояла люта зима (перший сніг випав 30 вересня), а морози сягали 30 градусів. Біля -15 було і взимку 2004/2005 – під час Помаранчевої революції, тож ті, хто лишався ночувати на Майдані у наметовому містечку, чинили справжній подвиг, ризикуючи здоров’ям.

Нарешті – оскільки революції в Україні традиційно припадають на період з несприятливими погодними умовами – значний холод панував і під час Євромайдану. Спалена і покинута техніка на центральних вулицях Києва та в урядовому кварталі миттєво обростала «бородою» з бурульок. А коли в ніч з 19 на 20 січня тодішній «Беркут» застосував проти маніфестантів водомети, то це Водохреща (і в буквальному, і у фігуральному сенсі) межувало з тортурами, адже облиті крижаною водою люди не мали можливості передягнутися в сухе.

Таких зим в Україні більше нема. Чи це добре, чи погано? Так, ми всі ностальгуємо за засніженими краєвидами, морозним Новим роком. Потепління має суттєві наслідки для рослинництва, а отже, впливає на нашу продовольчу безпеку. Але воно й відкриває перед нами нові перспективи. Так, замість одних рослин ми можемо почати вирощувати інші. Головне, адаптуватися до змін, якщо повернути метеорологічний статус кво нам вже не під силу.

Про це «Главком» розмовляє з кандидаткою географічних наук, завідувачкою відділу прикладної метеорології та кліматології Українського гідрометеорологічного інституту НАН України Вірою Балабух.

Віра Балабух
Віра Балабух
фото: Укрінформ

«Це неправда, що у Києві не було метеорологічної зими. Була…»

Пані Віро, чи дійсно через війну збільшилися викиди парникових газів внаслідок артилерійських обстрілів та вибухів ракет?

Так, все вірно. Проведені міністерством довкілля дослідження показують, що внаслідок війни викиди парникових газів дійсно збільшуються. За два роки повномасштабної війни Росії атмосфера додатково отримала 180 млн тонн вуглецю. Такий об’єм викидів Мальта продукує за 80 років! Отак і посилюється і парниковий ефект.

Наслідки цього відчуваються лише в Україні чи й далеко за її межами?

Звичайно, адже мова йде про гази. Існує таке явище, як дифузія: гази перемішуються в атмосфері, проникають  у верхні шари атмосфери і залишаються там, а отже, визначають метеорологічні процеси на всій планеті. Для повітря не існує кордонів, і клімат на Землі «спільний» для всіх, хоча, звісно, фізико-географічні особливості регіонів впливають на те, яким він буде в тій чи іншій точці світової мапи.

Тобто після того, як Трамп оголосив про вихід з Паризьких угод, які передбачали скорочення викидів парникових газів, наслідки будуть ще гіршими?

Так. Тим паче, що до обрання Трампа Сполучені Штати виступали донорами багатьох програм, які працювали на зменшення викидів. Але більш важливим за втрату фінансування є те, що, вийшовши з угоди, США почнуть більше видобувати вугілля та нафти, що потягне збільшення обсягу парникових газів.

Паризькі кліматичні угоди укладені в межах Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. Документ регулює заходи зі зменшення викидів діоксиду вуглецю. Текст угод ухвалений наприкінці 2015 року. Він передбачає, що зобов'язання зі скорочення шкідливих викидів в атмосферу беруть на себе всі держави, незалежно від ступеня їхнього економічного розвитку.

Угоди підписали 177 країн та Європейський Союз, а також – у 2016 році – Україна. Що стосується США, то чинний на момент ухвалення документу президент Барак Обама дуже схвально відгукувався про нього. Проте наступний президент Трамп анулював угоди. Наступний після нього президент Байден поновив участь США у Паризьких угодах. Переобраний у 2024-му Трамп знову відкинув цей документ.

У Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України кажуть, що Київ вже третій рік поспіль не фіксує кліматичної зими. Так буде і надалі?

А ось тут не погоджуся. Кліматична зима – це період з середньою за добу температурою повітря нижче нуля. У минулому році зима в Києві розпочалась 19 листопада, тривала до середини грудня, а потім знову повернулась у січні. І ще майже три тижні були зимовими. Хоча в кінці січня і в лютому уже температура повітря була переважно «плюсовою». І цієї зими у Києві були періоди, коли температура опускалася нижче нуля, хоча й були вони короткочасними. Так що кліматична зима, хоч і не тривала, але у нас була останніми роками. А от те, що вона з року на рік скорочується – так, це якраз наслідок тих глобальних змін клімату, що спостерігаються на нашій планеті.

Зима Революції Гідності (2013-2014 рр.). Спробам скинути Януковича перешкоджав не лише «Беркут», а й сильний мороз
Зима Революції Гідності (2013-2014 рр.). Спробам скинути Януковича перешкоджав не лише «Беркут», а й сильний мороз
фото з відкритих джерел

Тривалість зими скорочується тільки через парникові гази?

Ні. Свою роль відіграє і циркуляція повітря, а також астрономічні чинники. Наприклад, зараз ми перебуваємо на піку сонячної активності…

Пояснімо читачам, що це таке…

Сонячна активність – це сукупність фізичних змін, які відбуваються на Сонці, зокрема, це спалахи тощо. Така сукупність є циклічною, а протягом циклу сонячна активність зростає і спадає. Зараз триває 25-й цикл, його пік ми пройшли наприкінці минулого року – у такі періоди планета перебуває під максимально потужною дією сонячної радіації.

Але людина своєю господарською діяльністю ніяк не впливає на сонячну активність?

Ніяк.

Натомість сонячна активність впливає на погоду на Землі?

Так. Бо не тільки антропогенні чинники та руйнівна дія парникових газів відіграють тут роль. У роки сонячної активності температура повітря на Землі завжди дещо вища. А от вам іще один фактор – дрейф материків. Для нинішнього часу він неактуальний, але колись також визначав погоду. Не забуваймо і про вулканічну діяльність – колись вона була дуже інтенсивною, і наша планета була такою собі вогняною кулею. А були й льодовикові періоди… Але все це разом узяте підпадає під визначення природних чинників – як астрономічних, так і геофізичних.

Та проблема нашого часу полягає у тому, що, по-перше, до впливу на зміну погоди активно підключилася людина, а, по-друге, ці самі зміни, викликані антропогенним фактором, відбуваються надто швидко. Якщо раніше суттєві зміни клімату відбувались  упродовж тисячоліть, то зараз достатньо одного покоління, аби вони стали відчутними. Ми (ті, хто живе зараз) можемо засвідчити, що нинішня зима вже не така, як була 20 чи 30 років тому. І саме через людську діяльність. Адже природні чинники змінюють температуру в межах однієї десятої градуса, тоді як антропогенний чинник провокує зміну температури повітря на півтора градуси, тобто на порядок більше.

У XIV-XV ст. людство стикнулося зі значним похолоданням – так званим «малим льодовиковим періодом». Але, як каже Віра Балабух, раніше погодні зміни, викликані природними чинниками, визрівали поступово. Нині ж, коли до змін додається антропогенний фактор, вони відчуваються упродовж одного покоління. Мініатюра з «Прекрасного Часослова герцога Беррійського», створеного у 1409-1416 роках
У XIV-XV ст. людство стикнулося зі значним похолоданням – так званим «малим льодовиковим періодом». Але, як каже Віра Балабух, раніше погодні зміни, викликані природними чинниками, визрівали поступово. Нині ж, коли до змін додається антропогенний фактор, вони відчуваються упродовж одного покоління. Мініатюра з «Прекрасного Часослова герцога Беррійського», створеного у 1409-1416 роках
фото: wikipedia.org

«Позитивні наслідки є. Збільшення концентрації вуглекислого газу посилює процеси фотосинтезу»

Припустимо людина від завтра почне господарювати по-іншому і не завдаватиме такої шкоди довкіллю. Цим ми лише зафіксуємо статус кво – яким він є на початок 2025 року, чи зможемо повернутися до клімату, який був, скажімо, у 1980-1990-х роках?

Раніше ми думали, що зможемо «відкотити» ситуацію назад. Але епідемія ковіду, коли цілий ряд підприємств – у тому ж таки Китаї – простоював і викиди парникових газів не відбувалися, показала, що ситуація на краще не змінюється. Тобто зараз максимум, що ми можемо зробити, це зафіксувати статус кво. Повернути метеорологічну історію навспак людство вже не зможе.

Чому?

Тому що 95% від усієї енергії, яку отримує наша планета, поглинаються океанами. Зараз океани прогріті на товщину два кілометри і більше (для розуміння проблеми: середня глибина Світового океану становить 3790 м – «Главком»). У 2024 році у Світовому океані (поверхня Землі, вкрита водою – «Главком») накопичилося у 140 разів більше тепла, ніж упродовж 2023 року виробила вся енергетична мережа планети. Це колосальні запаси тепла. Це гігантський чайник, під яким ми можемо вимкнути вогонь, але охолоне він не відразу.

І навіть якщо ми зараз перестанемо терзати атмосферу парниковими газами, знадобиться дуже багато часу, аби температура повітря повернулася до попередніх показників. Ми швидко її нагріли, а от охолоджуватися вона буде, на жаль, довго. Це дуже інерційні процеси. Але це не означає, що ми не повинні нічого робити. Якщо ми і далі нагріватимемо планету, вона просто зникне…

Але, не дивлячись ні на що, я скажу вам одну парадоксальну річ: зміни клімату – це не лише негативні виклики, це ще й нові можливості, які перед нами відкриваються.

Наприклад? 

По-перше, аномально теплі зими означають значно менше витрачених на опалення ресурсів, а отже, ми економимо електроенергію, а для України в умовах війни і ударів ворога по нашій інфраструктурі це – просто подарунок.

По-друге, за відсутності снігопадів менше руйнуються дороги та транспорт.

По-третє, при такій теплій погоді, як зараз, можна займатися будівництвом або іншими видами господарської активності, яку зима традиційно ставила на паузу. Зокрема, збільшення вегетативного періоду у рослин дає можливість України вирощувати третій урожай. У нас відбувається зміна кліматичних зон, і те, що ми раніше вирощували на півдні, тепер можна вирощувати і на півночі – зокрема, кукурудзу та соняшник.

Деякі вчені називають зараз наше Полісся «новим олійно-зерновим поясом України», бо там тепер вже достатньо тепла, але також є і волога, тоді як на півдні вологи вже бракує. 

Але ви здивуєтеся, якщо я скажу, що позитивні наслідки є й від збільшення концентрації парникових газів, а конкретніше – від збільшення концентрації вуглекислого газу, і це вже по-четверте. Бо вуглекислий газ посилює процеси фотосинтезу, і рослини накопичують більше зеленої маси. Ви не звертали, наприклад, уваги на те, що листя у звичних нам рослин стало більше, а трави – вище?

Але є один нюанс, якого я побіжно торкнулася вище. Одного тепла недостатньо для того, щоб виростити певні культури. Потрібна іще й волога. А у нас поступово створюється дефіцит вологи, бо снігу нема, а посухи стать все частішим явищем. Минулого року ми мали досить посушливий період, що впливає на урожайність, а зрештою і на продовольчу безпеку.

Читайте також: Чому Україну залишає вода

Чим ми можемо компенсувати дефіцит опадів?

Крапельним зрошенням, певна річ. У цьому відношенні нам є, чому повчитися у Ізраїлю. Ізраїль – це взагалі пустеля, але при цьому країна стала одним з ключових виробників овочів у світі. Що заважає Україні використовувати відповідні технології? Тим паче, що у нас із кліматом не все так печально, як в Ізраїлі. Є й інший шлях – це селекція рослин, тобто культивування таких гібридів, які здатні витримати умови засушливого клімату. Плюс економія води, її перерозподіл. Для боротьби з посухою існує чимало методів, і всі вони нам доступні.

Так працює зрошувальна система, яка компенсує нестачу вологи. Проблема лише  в тому, що й води в Україні стає менше – дається взнаки пересихання річок
Так працює зрошувальна система, яка компенсує нестачу вологи. Проблема лише в тому, що й води в Україні стає менше – дається взнаки пересихання річок
фото: superagronom.com

«Потепління відкриває вікно можливостей: можна вирощувати третій урожай та висаджувати субтропічні культури»

Ви сказали, що Україні тепер доступний третій урожай. Наші аграрії висівають ярові та озимі культури. Ярові – навесні, озимі – восени. А куди вписати і які культури, аби ще мати й третій урожай?

Озимі зараз дуже швидко дозрівають, у деяких регіонах – на місяць раніше, ніж зазвичай. От після їх збирання і можна було б засівати третій урожай. Дехто з фермерів вже так і робить, висаджуючи гречку. Якщо її посадити в червні, після збору перших озимих, то на жовтень вона поспіє, оскільки вересень фактично став ще одним літнім місяцем.

На заході України вже зараз вирощують мигдаль та фундук, і це дуже вигідний бізнес. Чи пошириться він на всю країну?

Звичайно, чому б і ні? Наш клімат стає все більш теплим, і до кінця століття  температура, приміром, у Харкові – може бути такою, як зараз у Криму. І на умовній Тернопільщині можна буде вирощувати  субтропічні культури. Але все ж є одна велика проблема – у нас все ще залишається високою кількість вторгнень холодного повітря навесні. Згадайте минулий рік: у березні цвіли дерева, а у квітні вдарили заморозки. Такі коливання температур можуть принести значні збитки.

Тобто ми поки що не можемо вирощувати цитрусові, банани, хурму, інжир – всі ці культури можуть загинути через весняні заморозки?

Скажімо так: селекціонери тут дуже добре попрацювали, і вже є сорти, які виживають навіть в наших українських умовах. У київському ботанічному саду, наприклад, вже більше 30 років вирощують хурму, і вона прекрасно себе почуває.

А що із картоплею? Ціни на неї ростуть, прогнозується зниження виробництва картоплі по всій Європі. Чи не означає це, що картопля через потепління під загрозою?

На жаль, так. На картоплю підвищення температури повітря впливає дуже сильно. В червні, коли картопля починає нарощувати масу, температура ґрунту повинна бути не надто високою, бо картопля просто «спечеться», тобто почне гнити. На українському півдні для вирощування картоплі вже зараз склалися несприятливі умови. Потрібно або змінювати терміни посадки, або технології вирощування. І така ситуація з картоплею скрізь, не тільки в Україні – тут вже повинні працювати агрономи і думати про те, як отримати сталий урожай цієї культури.

Що ми можемо іще втратити, крім картоплі?

Огірки та капусту. Вони потребують багато вологи, і виростити їх у відкритому ґрунті стає проблематично. Треба застосовувати певні технології, наприклад, згадане вище крапельне зрошення або сітки для затінення. Робити так, як колись наші бабусі (посіяти огірки навесні і нічого більше не робити, хіба що інколи поливати, якщо довго нема дощу), вже не вийде.

Нічого незвичайного, просто бузок розквітнув у січні в одному з київських дворів
Нічого незвичайного, просто бузок розквітнув у січні в одному з київських дворів
фото: glavcom.ua

Цього року ми зберемо менше цих культур?

Багато що залежатиме від опадів і від того, як вони розподілятимуться протягом періоду дозрівання урожаю. Тобто від того, чи будуть це локальні потужні зливи, чи це будуть несильні, але часті дощі – такий режим є більш сприятливим. Перспективи урожаю варто оцінювати ближче до початку сезону, послухавши синоптиків. Бо кліматичні прогнози – це про тенденцію, а синоптичні – вже про деталі. Саме синоптики нам розкажуть, чи будуть заморозки на ґрунті і де та які випадуть опади.

Ми говорили з вами про дефіцит вологи, тож питання в тему: а як наші річки почуваються? Пересихають?

Так, на жаль. Ми повністю втрачаємо малі річки, а великі проживають період «маловодності». Втрачаємо ми і болота, які раніше підживлювали річки. Плюс, як вже говорилося, не маємо снігового покрову, а він також насичував водойми. І для нас це велика проблема, бо ми спостерігаємо не лише атмосферну, але і гідрологічну посуху. Знижується рівень підземних вод, зникає вода у колодязях. І це стосується не тільки південних, але вже й північних регіонів України, навіть Полісся, яке ще недавно було зоною з надлишковою вологою.

Словом, війни майбутнього будуть вестися не за нафту чи газ, а за воду?

Можливо, так. Подивіться лише, як ускладнюється забезпечення питною водою на півдні України – та ж Миколаївська або Херсонська область…  Там проблеми не лише з наявністю питної води, але й з її якістю.

Ваш прогноз на літо 2025 року: воно буде ще більш спекотним, ніж попередні?

Про це ще зарано судити. Пожежна небезпека – так, може бути вищою. І навесні, і влітку. Бо вже зараз є певні передумови для утворення пожежонебезпечного періоду.

Ви згадували в одному з інтерв’ю кліматичних біженців. Маєте на увазі переселенців з країн зі спекотним кліматом? Вони справді можуть з’явитися в Україні? Хоча це вже більше до тих, хто формує політику держави щодо мігрантів… 

Люди, у яких пропав весь урожай, дійсно мусять рятувати себе та переселятися в інші регіони. Але це завжди – дуже бідні люди, які, звісно, не можуть гайнути з Африки аж в Україну. Як правило, вони навіть не залишають межі своєї держави, а просто перебираються з її посушливих районів в інші – підтягуються ближче до міст, наприклад, а потім повертаються… Так, сирійські біженці свого часу хлинули в Європу, і теоретично вони можуть опинитися й в Україні, хоча ми для них радше будемо транзитною країною.

З іншого боку, Україна розташовується у помірних широтах, і зміни клімату, які відбуваються у нас, хоча й зачіпають звичний уклад буття та господарювання, все ж не є катастрофічними. Тому так – Україна може стати для багатьох дуже привабливим місцем для поселення, такою собі продовольчою житницею для всього світу. У нас все може бути дуже добре, якщо тільки не буде війни.

Наталія Лебідь, «Главком»

Читайте також:

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: