Надвисока драматичність та фінальний twist: чим особливі ці вибори президента США
5 листопада 2024 року у США відбулися вибори президента. Переміг республіканець, експрезидент США Дональд Трамп, він переконливо переміг демократку Камалу Гарріс. Хоча напередодні голосування дані національного екзитполу порокували перевагу Гарріс, хоч із мінімальним відривом від Трампа. Утім, у надзвичайно драматичній і непрогнозованій боротьбі Трамп таки отримав більшу частину із 538 доступних голосів виборців.
Як відомо, кандидатка від Демократичної партії віцепрезидентка Камала Гарріс у липні замінила президента Джо Байдена на виборчій дистанції. Діючий прездент показав себе не найкращим чином під час дебатів з Трампом. Отож Камалі довелося боротися, аби стати першою жінкою-президентом США.
Крім того, 5 листопада американці також обирали конгресменів: переобираються 34 зі 100 сенаторів та усі 435 законодавці у Палаті представників. Також американці обирають губернаторів 11 штатів, місцевих законодавців, мерів та представників на інші виборні муніципальні посади. Чимало штатів одночасно проводять й місцеві референдуми із низки питань. Однак остаточних даних щодо них поки немає.
За даними ВВС, за Гарріс голосували більше жінок, тоді як Трампа підтримувало більше чоловіків. Камалу підтримували більше темношкірі, азіати та латиноси, Дональда – білі. За Камалу віддала більше голосів молодь та виборці віком 30-44 роки, тоді як Трампа підтримали виборці від 45 років. Щодо критерію освіти: За Камалу голосували більше випускників коледжів, тоді як понад половина симпатиків Трампа – люди без вищої освіти.
Президента США обирають не безпосередньо громадяни, а колегія виборників. Вона складається з 538 представників від 50 штатів і столиці Вашингтона. Для перемоги кандидат має здобути мінімум 270 голосів.
Результати підрахунку затверджуються на спільній сесії Конгресу. Якщо голоси колегії виборників розділяться порівну між кандидатами у президенти, то переможця визначатимуть законодавці Палати представників. Але і якщо їм не вдасться визначитися, то долю виборів вирішуватимуть у Сенаті. У 48 штатах виборники дотримуються системи «переможець забирає все». Наприклад, у Каліфорнії впевнена більшість на виборах зазвичай обирає демократів. Це означає, що всі голоси виборників ідуть кандидату від демократів.
До прикладу, це означає, що Каліфорнія гарантовано стоїть на боці демократів, і республіканці навіть не намагаються їм кидати виклик. Те саме стосується Техасу, тільки навпаки: тут впевнену більшість мають республіканці.
Хиткий штат – це штат, голоси мешканців якого потенційно можуть «схилитися» до кандидата в президенти як від Демократичної, так і від Республіканської партії. Традиційно у таких штатах кандидати перемагають з незначною різницею в кількості голосів.
Роль букмекерів
В Америці впродовж усіх президентських кампаній дані букмекерів приблизно збігалися із даними національни опитувань – скажімо, Maris Poll чи Fox News у США. Цьогоріч ситуація була геть іншою: нацопитування засвідчило перемогу Гарріс – нехай і з невеликим відривом, а от букмекери пророкували Трампу однозначку перемогу, причому з величезним відривом від Камали. Еван Саттон, продемократичний громадський активіст, так пояснював цей феномен: «Бачите цю рекламу по всій вашій стрічці у Твіттері? Компанія Polymarket (американська фінансова біржа та найбільший у світі ринок прогнозів – «Главком») належить другові Трампа та Ілона Маска (який дуже активно підтримує Трампа) Пітеру Тілю. Реклама покликана змусити людей думати, що Трамп далеко попереду, щоб вони могли заявити про «шахрайство», якщо він програє».
Одразу після того, як стало зрозуміло, що перемога за Трампом, мережею почала ширитися історія неймовірного ризику та величезного виграшу. Так, на Polymarket користувач zxgngl зробив найбільшу ставку на Трампа: $18 млн. Забрав він $29 млн.
Невдача мультиплікаторів
Уперше за понад 20 років сценаристи мультсеріалу помилились із своїм політичним прогнозом! Адже в одній із нових серій вони показали, що вибори у США виграла жінка, вказує Daily Mail.
Серед відомих передбачень «Сімпсонів»:
- балотування Дональда Трампа на посаду президента США та кампанія 2024 року;
- появу «розумних» годинників, таких як Apple Watch, та інших подібних гаджетів, які носять з собою;
- поява роботів зі штучним інтелектом та заміщення людей ними;
- спалах лихоманки Ебола тощо.
Віковий рекорд
Дональд Трамп у свої 78 років та чотири місяці став найстаршим з обраних глав США. Він зміг побити рекорд навіть свого попередника Джо Байдена: на момент інавгурації 20 січня 2021 року Байдену було 78 років і 61 день. А Дональду Трампу 20 січня 2024 року (дата інавгурації незмінна) буде 78 років і 220 днів. До слова, ця каденція стане для Трампа останньою: термін його перебування буде обмежений 22-ю поправкою, тобто він не зможе балотуватися на переобрання у 2028 році.
Роль Tik-Tok
Звісно, це не перші вибори, коли кандидати активно залучають соцмережі: скажімо, і перед своєю попередньою каденцією, і під час неї, Трамп використовував Twitter (нині Х). The New York Times зазначає, що кампанія Гарріс публікувала контент у Tik-Tok з двох акаунтів: @kamalaharris, більш особистого, і @KamalaHQ – акаунта кампанії. У той час як особистий акаунт публікує офіційний контент із мітингів, уривки з інтерв'ю чи кадри із зустрічей з виборцями, то другий можна сплутати зі сторінкою шаленого прихильника кандидатки. На акаунті є 4,8 млн підписників.
Кампанія Трампа також вела два акаунти в Tik-Tok: особистий акаунт @realdonaldtrump і акаунт кампанії @teamtrump. Маючи 3,1 млн підписників, @teamtrump намагається зруйнувати невидимий бар'єр між політиком і народом за допомогою свого контенту в соціальних мережах. Тут публікують рекламні ролики, а також порізані уривки з інтерв'ю кандидатки від Демократичної партії, скорочені до безконтекстних, принизливих мікромоментів. Найбільш вірусне відео «Президент Трамп працює в McDonald's» було переглянуто близько 63 млн разів.
Трамп завітав до одного з закладів McDonald’s у Пенсільванії в межах своєї передвиборчої кампанії. Там він приготував картоплю фрі й роздав її відвідувачам. pic.twitter.com/gp0wDfNWoL
— ГЛАВКОМ (@GLAVCOM_UA) October 21, 2024Особистий акаунт Трампа є найпопулярнішим у передвиборчій кампанії: за @realdonaldtrump стежить 12,1 млн – порівняно з 6,1 млн підписників @kamalaharris.
Ціна перегонів
Ці вибори стали найдорожчими в історії США. Кандидат від республіканців Дональд Трамп та його опонентка від демократів Камала Гарріс витратили на свої передвиборчі кампанії загалом $3,5 млрд. Про це свідчить аналіз Financial Times.
При цьому приблизно половина всіх витрачених на передвиборчі кампанії коштів була спрямована на рекламу та ЗМІ. Тільки американський бізнесмен Ілон Маск цього року витратив щонайменше $132 млн на кампанію Трампа та інших республіканців.
Конгрес
Щодо підсумків виборів до Конгресу, які проходили одночасно із президентськими, тут теж чимало цікавинок.
Сенатором уперше стане трансгендер: представниця рідного для Байдена штату Делавер, демократка Сара Макбрайд.
84-річну ексспікерку Палати представників й демократку Ненсі Пелосі переобрали до Конгресу США на 20-й термін. Вона легко перемогла в 11 окрузі до Конгресу у штаті Каліфорнія республіканця Брюса Лу, який порівнював демократів із комуністами.
Скандально відома в Україні республіканка Вікторія Спартц, яка має українське походження та неоднозначне ставлення з боку земляків, повертається до Конгресу США: її переобрали до Палати представників. Раніше Спартц заявляла, що не планує балотуватись знову, але передумала за кілька днів до кінцевого терміну подання документів.
Камала програла: що пішло не так
Здавалося б, чимало складових успіху у Камали були: і достатньо грошей на передвиборчу кампанію, і потужна підтримка чи не усіх американських селебріті – зірок світових масштабів із мільйонами підписників у соцмережах, а отже, лідерами думок.
Що ж пішло не так?
«Це сталося просто тому, що Гарріс так і не визначилась, чим саме її президентство відрізнятиметься від перебування на посаді Джо Байдена. Вона абсолютно не артикулювала, як вирішуватиме економічні проблеми – практичні речі, які хвилюють більшість американців, які не надто переймаються тим, що відбувається поза межами власної країни. Натомість вона казала про культуру – тобто речі, які багатьом видаються вельми абстрактними», – пояснює Politico.
Видання також зазначає, що у штабі Камали усі в один голосу у програші Гарріс звинувачують... Джо Байдена. Так, один з її помічників переконаний: Байдену слід було вийти з перегонів набагато раніше і дозволити демократам провести праймеріз, які, на їхню думку, виграла б Гарріс.
Редакційна колегія The Wall Street Journal вважає, що результатом політики адміністрації Байдена стало зниження реальної заробітної плати на тлі стрімкого зростання інфляції, хаос на південному кордоні та крах американської системи стримування за кордоном. Згідно з опитуваннями, економічні питання стали для Трампа найсильнішою темою кампанії. «Демократи спробували змінити стратегію в останній момент, замінивши Байдена як кандидата, коли стало очевидно, що він програє, і це майже спрацювало. Камала Гарріс намагалася представити себе як «новий шлях уперед», але не змогла відмежуватися від свого чотирирічного партнерства з Байденом і не змогла переконати достатню кількість людей у своїй здатності ефективно виконувати обов'язки президента в умовах зростаючих геополітичних загроз», – йдеться у публікації.
Демократ Джим Мессіна, який керував передвиборчим штабом Барака Обами у 2012 році, назвав ще одну причину провалу однопартійки: на його думку, партія «провалила комунікацію з молодіжною аудиторією та з іспаномовними американцями».
«Я сподіваюся, що ми всі приділимо певний час тому, щоб розібратися у всіх цих речах, підготувати всеосяжний аналіз і поговорити про те, як рухатися далі, тому що сьогодні ввечері нам надерли дупи. І ми повинні придумати, як рухатися далі таким чином, щоб ми знову стали партією більшості, якою були раніше», – заявив Мессіна.
Українські журналісти та політичні експерти, які ретельно відслідковували передвиборчу кампанію та перебіг самих виборів, мають власну версію того, що пішло не так у Камали. Так, на думку політичного коментатора Віктора Шлінчака, по-перше, до президента-жінки амриканці як не були готові в 2016-му, не готові і в 2024-му. По-друге, вибір кандидата у віцепрезиденти для Гарріс був хибним. «Джош Шапіро (51-річний популярний губернатор штату Пенсильванія) виглядав би сильнішим кандидатом за саму Харріс - і це її команду налякало. Обрали Тіма Волза. Хороший образ «домашнього дідуся», але не бійця. Враховуючи, що ні Харріс, ні Волз не виконували функцію, описану в пункті 1 (сильного лідера), ця двійка програвала супротивникам, які перли, як танк», – коментує він.
«Третій момент. Це, власне, технологія, яку міг провернути Білий Дім, передавши в останній місяць перед виборами всю повноту влади Гарріс. Що дозволило б демократам показати її вміння. Так, з Джо Байденом могли бути проблеми, але коли мова йшла про ефектний фінал кампанії, треба було йти на цей ризик. Гірше б точно не було. А Камала б, повторюся, змогла б продемонструвати те, що описано в пункті 1. Але, схоже, що команди Харріс і Байдена останнім часом не сильно співпрацювали. Натомість – повне технологічне фіаско для усієї партії», – додає Шлінчак.
У чому сила, Трампе?
Time пише: «Головні помічники Трампа зробили у кампанії простий і надзвичайно ефективний акцент: «Максимально збільшити кількість чоловіків і утримати жінок». Це означало акцентувати увагу на економіці та імміграції, що Трамп і робив невпинно. Це означало відволікти увагу від хаосу його першого терміну, заборони абортів, і його наступу на американську демократію чотири роки тому. Це означало кампанію, яка грала на обуреннях розчарованих виборців і капіталізувала культурні розломи і племінну політику, які Трамп давно експлуатував».
Повернення Трампа було б неможливим без політичних провалів адміністрації Байдена та демократів у Конгресі, зазначає The Wall Street Journal. «Він переміг, тому що президент Байден не зміг забезпечити єдність і процвітання, які він обіцяв, і тому, що за чотири роки виборці розчарувалися в результатах його прогресивної політики», – пише видання у редакційній статті.
Оглядач The Washington Post Метт Бей висловлює свою думку: «Я вважаю, що судові переслідування підживлювали наратив про Трампа як про жертву. Я також думаю, що демократи самі вирили собі яму в питаннях культури та політики ідентичності. Злісна реклама Трампа щодо трансгендерів в останні тижні («Вона – за них, він – за вас») була, мабуть, найефективнішою в цьому циклі. Я думаю, що це, ймовірно, припало до душі багатьом традиційно демократичним виборцям, які відчувають, що партія поглинута культурними питаннями, тоді як економічні питання насправді не залишаються».
До слова, не останню роль відіграла і історія із замахом на Трампа – це також момент, коли американці відчули до Дональда суто людське співчуття, яке згодом для когось, хто коливався, могло відіграти вирішальну роль.
Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0