Партію американського президента не врятував навіть джеррімендеринг…
У США відбулися проміжні вибори до Конгресу. Остаточних результатів підрахунків поки що немає, однак ситуація вже цілком зрозуміла: Демократична партія здобула більшість: причому і у Палаті представників, і у Сенаті. Зокрема, демократам вдалося здобути без перебільшення історичні перемоги.
Парламент США складається з двох палат: нижньої, яка ще називається Палатою представників, і верхньої – Сенату.
Кількість місць у Нижній палаті з 1911 року складає 435 осіб. Кожен американський штат у ній має своїх представників – пропорційно кількості населення. До прикладу, найчисленніший штат Каліфорнія представляють аж 53 конгресмени, тоді як Монтана, Делавер і Аляска – лише по одному. Каденція представників штатів – два роки, і після її закінчення представник може переобиратися необмежену кількість разів.
Главою Палати представників є спікер, його обирають від партії більшості. Спікер, як правило, не головує на засіданнях, натомість доручає це комусь із колег. Палата представників проводить засідання у південному крилі Капітолію.
Саме Нижня палата має право ініціювати закони, що стосуються податків, оголошення імпічменту – у тому числі президенту. Спікер Палати представників – третя людина у вертикалі влади США, він може заступити на посаду президента, якщо чинний президент помре, піде у відставку або буде усунений.
The Fox News зауважує, що навіть у традиційно «республіканських» штатах на цей раз перемогу здобули демократи. Наприкад, у Техасі, де демократ Джеймс Таларіко переміг Кена Пакстона та став першим сенатором-демократом від штату за 33 роки.
«Не менш вражаючим було те, що демократ Абдул Ель-Саїд, який балотувався Сенат в Мічигані, переміг колишнього конгресмена-республіканця Майка Роджерса», – йдеться у статті.
Республіканці поплатилися за дії Трампа
Провал республіканців на виборах – результат політики, яку провадить президент Трамп під час свого другого терміну, доходить висновку американська преса. The Wall Street Journal опублікував редакційну колонку із заголовком «Для Трампа настав час розплати».
«Це не просто звичайна поразка. Втрата місць у Сенаті та губернаторських посад у штатах, які є оплотом Республіканської партії, матиме наслідки на довгі роки. Так само, як і каскадні поразки на виборах до законодавчих органів штатів», – йдеться у матеріалі.
Навіть найулюбленіший канал американського президента The Fox News констатує, що результати голосування «виявилися розгромними для Трампа» і що «вибори були жорстокими як для Республіканської партії, так і для президента».
Журналістка Ліз Пік ділиться своїми роздумами: «Виборці на цих проміжних виборах розкритикували чинного президента за перевищення своїх повноважень».
Так, одним з перших кроків Трампа при владі стало закриття кордонів, чого, власне, і вимагали його виборці. «Але потім він вжив агресивних заходів для депортації всіх осіб без документів, включаючи тих, хто прожив у США роками і не скоїв жодного злочину, окрім свого першого незаконного в'їзду. Виборці не схвалили жорсткі дії керівництва ICE (Міграційна та митна правоохоронна служба США – «Главком»), які в кількох випадках призвели до насильницьких наслідків», – описує журналістка перший провал Трампа.
Друга помилка Трампа, на думку оглядачки, це рішення розпочати війну проти Ірану. «Це суперечило його передвиборчій обіцянці не втягувати США у зовнішні конфлікти. Навіть ті, хто підтримував мету Трампа запобігти отриманню муллами найсмертоноснішої зброї, втратили терпіння, коли ціни на нафту почали зростати», – йдеться у статті.
Крім того, Трамп односторонньо запровадив тарифи для торговельних партнерів, як він зробив під час свого першого терміну, щоб зрівняти умови гри для американських компаній. «Хоча Білий дім може вказати на зростання інвестицій, що надходять до США, та зростання внутрішнього виробництва як нагороду за ці заходи, президент все ж безрозсудно використовував свою тарифну зброю», – вважає авторка матеріалу.
The Financial Times робить п’ять висновків за результатами виборів.
Перший висновок: США накриває загальнонаціональна блакитна хвиля.
«Кандидати в Сенат від Демократичної партії значно збільшили свою частку голосів порівняно з результатами президентських виборів дворічної давнини. У Техасі, Південній Кароліні та Канзасі – у всіх штатах, де Трамп переміг з двозначним відривом у 2024 році – демократи зафіксували величезний приріст голосів, що свідчить про значне погіршення підтримки республіканців у штатах, які традиційно обирали представників від цієї політсили. Подібна історія розгорнулася в Палаті представників, де демократи здобули перемогу в переважній більшості округів, як міських, так і сільських», – пише видання.
Другий висновок: Демократи змогли забути про розбіжності під час вирішальних перегонів».
«Демократам вдалося виступити єдиним фронтом, незважаючи на глибокі внутрішні розбіжності. Внутрішньопартійні розколи досягли піку в останні дні кампанії в Мічигані, коли демократка Гейлі Стівенс, зазнавши поразки на праймеріз партії, відмовилася від підтримки кандидата від Демократичної партії Абдули Ель-Сайєда та натомість підтримала його суперника-республіканця, нібито через позицію Ель-Сайєда щодо Ізраїлю. Але вчинок Стівенс, який лідер Сенату Чак Шумер назвав «мерзенною зрадою», зрештою згуртував демократів», – пише FT.
Третій висновок: Останнє послання Трампа не дало жодних результатів.
Стратегія Трампа щодо участі в передвиборчій кампанії і його заклики до американців голосувати так, ніби це його прізвище було у бюлетені, мала зворотний ефект для республіканців. Його беззмістовне послання зосереджувалося радше на дотепах та образах, ніж на економічних проблемах, пише видання.
«Він ускладнює життя (кандидатам від Республіканської партії), бо не тримає свій довгий язик за зубами, – цитує FT Кевіна Акерса, 69-річного виборця-республіканця з Де-Мойн, штат Айова. – Я просто хотів би, щоб він просто замовк».
Четвертий висновок: Джеррімендеринг не спрацював.
Республіканці спробували покращити свої шанси, перерозподіливши округи на виборах до Палати представників на свою користь. Їхні зусилля виявилися марними, і зокрема, це простежується в Техасі та Флориді.
Зусилля республіканців щодо перерозподілу округів не дали очікуваного результату
Висновок п’ятий: Зусилля Трампа щодо обрання більш лояльних до себе кандидатів серед республіканців дало не той ефект, на яких розраховувалося.
«Кен Пакстон, який на початку цього року за підтримки президента витіснив чинного сенатора Джона Корніна, який перебував на посаді 24 роки, вперше з 1988 року віддав демократам місце в Сенаті від Техасу», – йдеться у статті. І таких прикладів кілька.
Маск під ударом?
Видання The Inquirer порівнює стиль керування країною Трампа зі стилем Путіна: «Америка дедалі більше нагадує Росію, де олігархи збагачуються за рахунок держави»
Колумністка видання Труді Рубін зауважує: «Як свідчать ці вибори, принаймні з огляду на те, як вони фінансувалися, Америка, немов уві сні, рухається в російському стилі – до олігархії, яка існує навколо Володимира Путіна. Кілька надзвичайно багатих людей накопичують надмірну владу та допомагають фінансувати корумпованого авторитарного лідера, який може винагороджувати чи карати їх залежно від того, як вони служать його інтересам».
На думку Рубін, у Сполучених Штатах американські олігархи мають навіть більшу владу, ніж російські в РФ. «Згадаймо Ілона Маска, найбагатшу людину світу, який у 2026 році вклав майже пів мільярда доларів у фінансування кандидатів від Республіканської партії, зокрема понад $150 млн лише у вибори до Сенату штату Техас», – нагадує журналістка і додає, що за часів Дональда Трампа мільярдери з технологічного сектору, серед яких дев’ять із десяти найбагатших людей США, нині отримують величезні державні контракти, а натомість фінансують примхи президента і його передвиборчі кампанії.
Водночас Рубін зауважує: те, що сталося з російськими олігархами, має стати попередженням для американських. «Їхня ілюзія божественної влади не гарантуватиме їм виживання, якщо вони сприятимуть авторитарному правлінню. Я спостерігав за російськими олігархами та брав у них інтерв’ю в розквіті їхньої кар’єри у 90-х роках, коли вони сприяли приходу Путіна до влади. Їхня історія є гострим попередженням для тих, хто тут прагне стати «господарями всесвіту».
Колумністка наводить два красномовні приклади: Бориса Березовського та Михайла Ходорковського. У 1996 році в умовах складної передвиборчої кампанії вона взяла інтерв’ю у Бориса Березовського, «самовпевненого лідера семи найвідоміших олігархів, які організували перемогу Єльцина». Згодом, нагадує авторка, Путін змусив Березовського піти у вигнання, де той помер у 2013 році в результаті підозрілого «самогубства».
Інший кейс – історія міжнародного нафтового магната Ходорковського. «Він спробував увійти в політику й наважився критикувати постійні вимоги Кремля хабарів. Путін після сфабрикованого судового процесу відправив його до Сибіру. Через десятиліття Ходорковському дозволили виїхати у вигнання», – нагадує Рубін.
Колумністка не виключає, що після цих виборів, і надто – після наступних виборів президента нинішні трампівські посіпаки, на кшталт того ж Маска, опиняться у невиграшному становищі. Як мінімум – в очах суспільства.
Як відомо, саме Маск став головним спонсором передвиборчої кампанії Трампа – і той щедро відплатив техногенію за допомогу. Так, тривалий час Маск був ледь не членом родини Трампа, постійно обідав і вечеряв разом із президентом. Понад те, Трамп уповноважив Маска позакривати чимало урядових установ. Згодом Дональд з Ілоном побили горшки через свої запальні характери, однак потім вирішили не поглиблювати конфлікт. Ба більше, з огляду на давні теплі стосунки Трамп навіть заявив, що захистить Маска від майбутнього розслідування демократів та спроби конфіскації активів техногенія.
Під час цієї передвиборчої кампанії Маск також став вагомим спонсором червоних. Згідно з даними трекера фінансування виборчих кампаній OpenSecrets, Маск вклав у кампанію майже пів мільярда доларів, пише Le Monde. Після того, як демократи захопили контроль над Конгресом США, Маск вирішив віджартуватися. «Гадаю, мої космічні лазери, що втручалися у вибори, на цей раз не спрацювали», – написав Маск на X, додавши емодзі знизування плечима.
Що з того Україні?
Якщо коротко – для України такі результати є дуже обнадійливими. До Конгресу зайшло чимало друзів Києва, і що не менш важливо – деякі вороги України вийшли з нього.
Новим лідером більшості у Сенаті, який буде визначати розклад засідань та висувати законопроєкти на розгляд, стане прихильник України Чак Шумер. Саме він за попереднього складу Сенату ініціював розблокування законопроєкту про допомогу Україні. Саме він відвідував Україну у другу річницю повномасштабної війни.
У штаті Огайо, який є одним з найбільших осередків української діаспори в Америці, переміг демократ Шеррод Браун, свого часу він закликав до посилення допомоги Києву.
У штаті Делавер вчетверте поспіль перемогу здобув демократ Кріс Кунс – очікується, що він очолить комітет Сенату у закордонних справах. Отже, зможе посприяти просуванню законопроєктів щодо України, а також ініціювати розслідування дій адміністрації Трампа у зовнішній політиці. Зокрема, йдеться про сумнозвісну дизельну угоду з Путіним.
Переможець від демократів у Мічигані Абдул Ель-Сеїд також активно виступає за підтримку України. Цікаво, що він також категоричний противник підтримки Ізраїлю.
На жаль, Джин Шахін, сенаторка від Нью-Гемпширу, яка активно підтримувала Україну, вирішила не переобиратися. Її місце займе демократ Кріс Паппас. Втім, і він раніше висловлювався за посилення санкцій проти РФ.
У Палаті представників також очікуються позитивні зміни для України: спікер республіканець Майк Джонсон, який блокував військову допомогу Україні, втрачає посаду. На його місце на початку січня, як очікується, прийде лідер демократів у Палаті представників Хакім Джеффріс – активний прихильник України, який критикував послаблення санкцій проти Росії.
Ключовий для України у Палаті представників комітет – у закордонних справах – очолить демократ від Нью-Йорка Грегорі Мікс. Саме він представив двопартійний законопроєкт, спрямований на блокування «дизельної угоди» США і Росії. Він також є членом групи з підготовки ґрунту для подальшого розслідування щодо цієї угоди.
Серед інших друзів України у Палаті представників будуть демократи українського походження Марсі Каптур, Євген Віндман, його брат Александр Віндман, а також проукраїнський республіканець Джо Вілсон.
На жаль, не пройшов до Палати представників проукраїнський республіканець Браян Фіцтпарік, крім того, не балотувалися на виборах прихильники Києва республіканці Дон Бейкон та Мітч Макконелл.
Водночас не змогла переобратися конгресвумен українського походження Вікторія Спартц, яка долучалася до блокування законопроєктів про надання підтримки Україні, називала президента Володимира Зеленського «ідіотом» та закликала українців відмовитися від частини території на користь РФ.
Не на користь Україні є перемога у Міннесоті демократки Ільхан Омар. Хоч вона і заявляє про підтримку України, однак вона виступає проти антиросійських санкцій.
А що Трамп?
Для Трампа нова розстановка сил у Конгресі матиме відчутні наслідки. Зокрема:
- обмеження можливостей президента проводити законодавчі ініціативи;
- обмеження можливостей робити кадрові призначення;
- посилення парламентського контролю за адміністрацією Білого дому.
Зваживши всі плюси та мінуси, Трамп вирішив сходу не сваритися з демократами. Принаймні – поки що. Але і визнавати власну безпомічність він не збирається. Так, він заявив, що готовий прийняти результати проміжних виборів до Конгресу незалежно від того, яка партія здобуде перемогу, а також висловив готовність співпрацювати з демократами. Водночас ще напередодні голосування Трамп підкреслив, що у разі здобуття Демократичною партією більшості в Конгресі він готовий активно застосовувати право вето. На його думку, це зрештою змусить опонентів піти на компроміс та укладати двопартійні угоди.
Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0