Україна дратує союзників своєю військовою стратегією та вимогами – ЗМІ

Відносини України з її міжнародними партнерами стають дедалі складнішими. Напруженість та розбіжності в поглядах, мабуть, були неминучими, оскільки війна з Росією затягується. Про це пише CNBC. 

Україна йде по «тонкій кризі» разом із своїми міжнародними друзями. Вона покладається на своїх партнерів щодо військової техніки на мільярди доларів, а також інших форм гуманітарної та фінансової допомоги, і потреби щодо постачання зброї для боротьби з Росією зростають. Однак країна наполягає на тому, що бореться не лише за власне виживання, а й за Захід, протистоячи ворожій і непередбачуваній Росії.

Найбільші благодійники Києва, такі як США та Велика Британія, які надали понад $40 млрд та $4 млрд на безпекову допомогу Україні відповідно, пообіцяли підтримувати Україну до кінця. Фраза «що завгодно» стала мантрою, яку часто повторюють на публічних зібраннях союзників, які оцінюють війну та військові потреби України.

Злість партнерів

«Поточні потреби та вимоги України та військові та політичні міркування її союзників час від часу суперечать один одному, викликаючи неприємні зустрічі», – зазначає телеканал. Зокрема, згадується гнівна риторика Зеленського під час саміту НАТО, в якому він обурювався, що Україні не дають запрошення до Альянсу. За даними CNBC, та заява «розлютила деяких союзників» і стала «надто помітним кроком».

«Коментарі, зроблені Зеленським перед минулим самітом, не дуже добре знайшли відгук у Вашингтоні... адміністрація США була дуже роздратована», – сказало CNBC джерело. Джерело додало, що Вашингтон був роздратований й іншими епізодами війни, в яких Україна нібито «проігнорувала» поради Заходу.

«США наполегливо радять Україні не робити певних речей, але Київ все одно їх робить, відмахуючись чи не зважаючи на побоювання США. І вони звертаються до Сполучених Штатів, чи до Вашингтона, чи до адміністрації Байдена, скаржачись на те, що вони не беруть участь у переговорах з НАТО», – сказало джерело.

Міністр оборони Великої Британії Бен Воллес прямо заявив, що Україні варто було б більше дякувати Заходу за вже надану зброю. Він нагадав, як минулого року приїжджав до України, щоб отримати перелік необхідної зброї. «Знаєте, ми не Amazon (найбільша у світі за обігом компанія, що продає товари та послуги через Інтернет – «Главоком»). Я сказав їм це минулого року, коли їхав 11 годин, щоб одержати список», – заявив Воллес.

Зрештою, альянс НАТО твердо стояв за Києвом і наголошував на своїй єдності, зосереджуючись на більшій меті: гарантувати, що Росія не «переможе» у війні проти свого сусіда та не наважиться атакувати інші колишні радянські республіки. Тим не менш, цей епізод підкреслив необхідність України дотримуватися тонкої межі між вимогами та тиском, який вона чинить на своїх союзників.

Україна завжди хотітитиме більше

Експерти видання при цьому з розумінням ставляться до позиції України, яка в умовах війни завжди хотітиме більше, ніж може надати Захід. Але є й інші розбіжності.

«Україна дратує своїх союзників не лише на дипломатичному рівні. Військова стратегія України – і символічне значення, яке вона надавала боротьбі за кожну частину української території, – іноді суперечила військовій перспективі та прагматизму її союзників», – пише видання.

Вважається, що Київ сильно роздратував США, коли він вирішив продовжити боротьбу за Бахмут, місто яке опинилося в епіцентрі запеклої війни між російськими найманцями та українськими військами.

«Американці, м’яко кажучи, заохочували українців не вести певні битви так, як хотіла Росія, оскільки це могло мати довгострокові наслідки у вигляді втрат живої сили та витрат артилерійських боєприпасів. Проте для Києва Бахмут був більше, ніж місто. Це був символ українського непокори, хоча його стратегічна цінність була сумнівною», – сказав  CNBC спеціаліст військової розвідки та президент Rochan Consulting Конрад Музика.

Зараз серед созників зростає очікування щодо «ударної» частини стратегії України, і зростають припущення, що Україна почала направляти частину своїх резервних сил, включаючи бригади, навчені та оснащені НАТО, для великого прориву через російську оборону на півдні України.