Корупція та українці. Як вирішити цю проблему?

Цікаво, що боротьба з корупцією демотивує українців. Бо роками всі ці прокурори оформлювали собі інвалідність, всі про це знали, але то було тихо.

Роками на регіональному рівні існували і існують князівства, де сюзеренами є місцевий прокурор, місцевий голова СБУ і ще якись там місцевий бонз і всі вони один одному чи то родичі чи то куми.

А зараз вскрили гнойнік. І люди розлючені, злі, розгублені. Повзуть у помиральну яму. А відбулось тільки те що у Хмельницькому включили світло. І тарганів помітили.

Але несеться трошки інше. Зневіра і зрада. Від прогресу у боротьбі з корупцією. Так, прогресу дуже маленького, прям міні крок відбувся. І так, крок не системний. Але ж у вірному напрямку.

А кожного разу прямо вибух. Спіймали Крупу – кошмар. Розкручують кейс Крупи і йдуть по іі чарівним спискам (от молодець дама, все зберігала, всюди у неї порядок), знов не слава богу.

Це трошки лицемірно. Бо наче не знали, а зараз відкрились очі…

Бо єдиний виснок напрошується, що краще не боротися. Не публікувати. Як в Росії. І тоді не буде горлання про найбільшу у світі корупцію (що саме по собі є дикою маєчнею). Як у дитини. Я закрив очі, я не бачу проблеми, іі нема. Бо реально ж купа людей в Україні на повному серьйозі зараз аргументує, що навіщо боротися з Росією якщо у нас корупція...

Яка правильна реакція на подібні викриття? Це добре, але треба більше. Ну реально ж добре що вскрили цих прокурорів. Друге – потрібні реформи. Потрібно будувати інститути, які просто не працюють. І в яких ключ. Тут вам остання нобелівка з економіки в поміч.

В тому числі провести реформу прокуратури, яку колись саботували і так і не завершили. Сюди треба спрямовувати свою енергію. Не просто кричати «А, ми все помремо бо у нас корупція».

Потрібен конструктив замість помиральноі ями. Туди нас і так загоняє російська пропаганда. Намагаючись знецінити роль української держави як такої. З логічним висновком – немає чого іі захищати.

А правда така, що ми корумпована держава. І кожна новина про вскриту корупцію має радувати, а не демотивувати. Бо публічність – один з головних інструментів боротьби з корупцією. І це просто має ставати ще одним кроком у системній боротьбі.

Але ще правда у тому, що ми не тільки корумпована держава. Що є ще багато чого про Україну окрім корупції. І це не можна забувати. Як і не можна толерувати корупцію. І голосувати за корупціонерів. І не голосувати за них на місцевому рівні. Бо «він сучий син, але ж наш сучий син».

49 прокурорів з липовими довідками? Логічно, ми ж все знаємо про українську прокуратуру. І це просто означає, що реформа по побудові нового інституту замість не працюючого корумпованого відомства, потрібна. Було б дивно, якби все, що ми знали, про українських прокурорів, не привело нас до думки, що 49 жадібних чортів про всяк випадок ще й інвалідність собі оформили.

І так, ці 49 прокурорів не з Марса прилетіли. Вони наші, українські. У них купа родичів. І вони просто одні з клієнтів доброї пані Крупи. Послугами якої користувались не тільки чиновники. Просто не зробиш новину «49 економістів» чи «37 будівельників» отримали довідку… а 49 прокурорів звучить.