Феномен Ізраїлю, або Як виживати в несприятливих умовах

Про технологічний, інвестиційний та економічний базис розвитку цієї країни писали багато хто.

Так само як і про розвиток промисловості та ВПК як похідної від промислового успіху.

На жаль, у контексті успіху Ізраїлю, мало пишуть про його демографію.

А ось тут і полягає справжній феномен.

У 1973 році, тобто під час війни Судного дня і після Війни на виснаження, в Ізраїлі проживало 3,3 млн осіб.

Зараз – майже 9,4 млн. З них 74% – євреї.

Тобто зростання майже втричі.

Це і є фундаментом національного виживання євреїв в арабському морі.

На це спрямовані основні економічні стимули та політика держави. Програми репатріації, алія або «сходження на гору» з івриту.

А тепер питання – чи приїхали б до Ізраїлю репатріанти, якби там закрили країну на залізну завісу, ловили людей на вулицях, били в місцях комплектації? Приїхали б євреї з СРСР до Ізраїлю, якби він був такою ж закритою країною?

Тому, повторюся.

Головна перемога у війні – цивілізаційна.

Головна політика – людиноцентрична.

Тотальні методи війни у відкритому інформаційному суспільстві – не працюють.

Тривала моральна і правова анастезія призводить лише до деградації суспільства і влади.

Тривале обмеження прав і свобод громадян веде до руйнівних внутрішніх процесів і деструкції держави.

Майбутнє України в побудові суспільства вільних людей та економіки вільних підприємців.

Будь-які спроби побудувати в Україні закриту обмежувальну модель рівносильні цивілізаційній поразці.