Мешканці окупованих Олешок опинилися у пастці. Голова міста розповіла, що відбувається

Покинути тимчасово окуповані Олешки практично неможливо через суцільне мінування території, небезпеку обстрілів та атаки дронів. Про це «Главкому» розповіла голова Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко, яка перебуває на неокупованій території, але підтримує постійний зв’язок із жителями громади.

За її словами, блокпостів, через які росіяни прямо не випускали б людей із міста, в Олешках немає приблизно з 2024 року. Водночас безпечно виїхати звідти фактично неможливо. «Вийти просто немає як. З одного боку – річка, підступи до якої заміновані ще в 2023 році, бо росіяни ж бояться наступу ЗСУ. Туди навіть близько не підійти. А з іншого боку заміновано абсолютно все: дороги, поля», – розповіла Гасаненко.

Вона наголосила, що небезпечно навіть пересуватися самим містом. «Тебе не тримають фізично, але навіть у місті пересуватися не можна. Ми знаємо точно місця, де люди просто лежать посеред міста після травматичної ампутації ноги чи руки, поранення. Їх ніхто не рятує, швидкої допомоги немає! А якщо хтось прийде рятувати – одразу дрон», – сказала очільниця МВА.

Російські безпілотники з'являються і тоді, коли місцеві жителі намагаються гасити пожежі. «Як тільки починається пожежа і люди починають її гасити, щоб на них не розповсюдилося – одразу над ними висить дрон», – розповіла Гасаненко.

Очільниця адміністрації також описала критичну ситуацію із загиблими та пораненими. За її словами, тіла людей можуть залишатися просто на вулицях, а морг у місті давно не працює. «В Олешках не тільки жити не можна – померти не можна! Трупи лежать у лікарні просто в підвалі. Світла немає чотири роки, морг розбитий вже три роки. Просто трупний сморід стоїть у лікарні і в місті. В Олешках – просто пекло. Не треба його шукати – от воно там», – сказала Гасаненко.

Вона також повідомила, що минулого тижня отримала інформацію про випадки, коли люди нібито їли собак. Водночас Гасаненко наголосила, що не може ані підтвердити, ані спростувати ці повідомлення.

Жителі Олешок розповідають про свій нинішній побут

За словами Гасаненко, організувати «зелений коридор» можливо, якщо російська сторона погодиться на це і на час евакуації не буде атак дронами та артилерійських обстрілів. Минулої п’ятниці автомобілю швидкої допомоги вдалося вивезти чотирьох важкопоранених людей і повернутися назад. «Улітку теж була вдала спроба зі швидкою, але потім цей же водій загинув при другій спробі виїхати прямо на центральному ринку», – зазначила вона.

Гасаненко вважає, що за наявності домовленості дорогу можна розмінувати. За її словами, коли люди виходять через заміноване поле, дрон іноді бачить міни попереду та робить скид, після чого вони детонують і фактично утворюється прохід.

Водночас очільниця МВА наголосила, що під час можливої евакуації міжнародні організації мають бути безпосередньо присутні в Олешках. «Не сидіти спостерігачами десь у Великих Копанях і чекати, поки колони приїдуть, а йти в Олешки. Бо люди там у складному фізичному стані, навіть молоді, не кажучи вже про літніх, людей з інвалідністю та дітей, яких сьогодні в Олешках не менше 45», – сказала Гасаненко.

Нагадаємо, ситуація у тимчасово окупованих Олешках протягом останніх місяців переросла у гуманітарну катастрофу. Російська сторона не погоджує організовану евакуацію цивільних, хоча Україна та Міжнародний комітет Червоного Хреста заявляли про готовність її провести. За словами омбудсмена Дмитра Лубінця, люди залишаються без продуктів, питної води, медикаментів та іншої необхідної допомоги, а деякі намагаються самостійно вибратися з міста через заміновані поля.

Критична ситуація склалася і з медичною допомогою. У місцевій лікарні залишилося лише четверо працівників, а через нестачу ліків та медичних матеріалів там фактично можуть лише зупинити кровотечу.

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що в Олешках майже не залишилося їжі, а, за наявними повідомленнями, частина людей змушена виживати на траві та дикорослих рослинах. Він закликав ООН, Міжнародний комітет Червоного Хреста та інших міжнародних партнерів перейти від заяв до практичних дій.