Вибухи на аеродромі «Мачулищі». Опозиціонер Олександр Азаров пояснює, що відбувається у Білорусі

Хто б міг подумати, але «спецоперація», яку влаштував рік тому Путін, вже давно перекинулась на саму Росію. У тій чи іншій області, навіть не біля кордону з Україною, вже звично відбуваються вибухи, літають безпілотники, горять різні об’єкти. Частину з цих випадків місцева влада замовчує і вдає, що нічого не сталося, а в частині таки робить винними «українських неонацистів». Найбільш резонансним випадком стали удари безпілотниками по стратегічному аеродрому «Енгельс-2», після яких росіяни виявили, що їхня ППО, м’яко кажучи, дірява, і від гріха подалі пересунули свої боєздатні бомбардувальники вглиб території.

Але днями неприємність для агресора трапилася там, де її геть не чекали: на території вірного союзника – Білорусі. Атаки зазнав військовий аеродром «Мачулищі» – з нього злітають російські літаки, які завдають ракетні удари по Україні. І схоже, що одним цікавим воєнним літаком у росіян стало менше: за неофіційними даними, внаслідок атаки безпілотників був виведений з ладу ДРЛО А-50, що проводив розвідку української території для подальших ударів. Цей літальний апарат є наддефіцитним – на озброєнні російської армії їх близько десятка. І в Білорусі, і в Росії досі воліють офіційно не коментувати цю інформацію, хоча схвильований білоруський диктатор якраз після інциденту перед своєю поїздкою до Китаю терміново провів засідання з силовиками. Також на білоруському кордоні був безпрецедентно посилений контроль на виїзді з країни. Українська сторона, як зазвичай в таких випадках, усі підозри на свою адресу спростовує.

Втім, диверсантів довго шукати не довелося. Голова ініціативи Bypol, що об’єднує колишніх білоруських силовиків-опозиціонерів, Олександр Азаров повідомив, що за вибухами на аеродромі стоять неназвані білоруські партизани. За його словами, учасники диверсії одразу після її здійснення залишили Білорусь і перебувають у безпеці. Як стверджують у Bypol, пошкодження А-50 настільки серйозні, що він більше навряд чи кудись полетить. Цей інцидент – частина плану «Перамога», який ставить за мету повалення диктаторського режиму в Білорусі.

У розмові з «Главкомом» Азаров розповідає, як проходить процес вербовки білоруських партизанів, про їхню тактику та скільки білорусів Лукашенко готовий кинути у війну з Україною.

Влада Білорусі та Росії туманно та неохоче коментує інформацію щодо вибухів і пошкодженого літака, хоча в неофіційних пабліках вся ця історія обговорюється дуже жваво. Цей інцидент в результаті замнуть, на ваш погляд?

Навіть на відео з зустрічі з силовиками було помітно, що Лукашенко дуже засмучений і злий. Він там кричав кілька разів, що треба найжорстокіше навести тотальний порядок, тобто він незадоволений своїми силовиками. Вони, звичайно, все приховують і не кажуть, що сталося, але російські пабліки теж давали інформацію, що дрони вчинили напад на російський літак. Досі незрозуміло, чи буде ця подія коментуватися публічно і, якщо буде, то як. Вона просто виходить за рамки розуміння влади, і та в розгубленості не знає, що з цим робити. Такого ще просто не було на теренах Білорусі. У відповідь – контроль на кордоні, патрулі, озброєні солдати, блокпости по всій території, особливо на кордоні з Україною, Польщею. Тобто вони ведуть роботу з пошуку осіб, які здійснили цю акцію. А те, що Лукашенко зустрічався з силовиками і був незадоволений, це немовби непряме підтвердження того, що сталося щось нештатне. Тому що таких літаків, за різними оцінками, в Росії від чотирьох до дев'яти. А деякі джерела навіть стверджують, що їх лише три: один прикривав захід, інший – південь, а третій був на Далекому сході. Тобто втрата одного такого літака – це дуже чутливо для росіян.

Це ще й символічний жест, бо всі ж думали, що протести заспокоїлися, білоруси змирились із Лукашенком і вважають його своїм президентом. Але, як свідчить практика, це далеко не так.

На супутниковому знімку компанії Maxar, зробленому вранці 28 лютого 2023 року, на літаку відсутні характерні сліди, які могли б залишитись від пожежі або вибуху

Ця атака якось координувалася з української сторони, бо та, як завжди, удає, що вона ні до чого? Хоча російські блогери впевнені, що без «хохлів» тут не обійшлося.

Ні, ми ні з ким не координуємось і є самостійною організацією: цю акцію здійснили білоруські партизани, учасники плану «Перамога», з якими ми працюємо. Це – продовження рейкової війни, яка тривала протягом лютого-березня минулого року. Тоді буда затримана певна кількість партизанів – досить незначна серед тих, хто брав в ній участь. А більшість партизанів залишилися на свободі і продовжують діяти.

Але самі підриви на залізниці партизани більше не практикують?

Там були не підриви, а знищення інфраструктури – спалювалися релейні шафи, знищувалася сигналізація. Просто наприкінці минулого березня силовики почали розстрілювали затриманих партизанів плюс росіяни передислокувалися на територію Росії, тому було прийнято рішення цю діяльність призупинити.

Ви можете розповісти хоча б у загальних рисах, в якому напрямку зараз розвивається цей партизанський рух? Які слабкі місця ви бачите у режиму Лукашенка, на які можна тиснути?

Я не хотів би розкривати такі речі, аби режим Лукашенка не зміг підготуватися. Нехай думають і шукають будь-де, нехай посилюються по всіх напрямках, що, природно, неможливо. А ми будемо використовувати ці слабкі місця.

Але ж поки вони будуть думати й шукати, неодмінно ще більше розкрутиться маховик внутрішніх репресій. Чи ще більше закручувати гайки просто неможливо?

Якщо ми боїмося репресій, це означає, що маємо здатися, визнати владу Лукашенка і жити під диктатурою до кінця його днів чи, може, довше, якщо він владу ще передасть у спадок. Ми не повинні на це дивитися, а маємо боротися попри все. Це як у фашистській Німеччині: якщо за партизанську акцію спалювали села та розстрілювали селян, то це що – партизани винні? Це німці винні, так само й тут.

Вони саджали вже кого тільки можна і вже один одного почали. Є багато інформації, що саджають навіть тих, хто сфальсифікував вибори на користь Лукашенка. Учасників дільничних комісій вже кидають у в'язниці, бо більше нема кого. Ця система пожирає сама себе.

Якщо операція в Мачулищах готувалася кілька місяців, чи це означає, що наступну очікувати ще довго?

Не означає, оскільки операція готується не одна, а декілька. І коли вони будуть – Лукашенко дізнається про це.

Супутникове фото літака А-50 на аеродромі «Мачулищі» до удару безпілотників

Фото: Planet Labs

«На жаль, Україна нам не допомагає»

Чи є силовики у оточенні Лукашенка, які вам співчувають?

Скажімо так – вони є і допомагають у різний спосіб. Надають розвідувальні дані плюс, у міру можливості своєї службової діяльності, допомагають й іншими засобами.

А чим вони для себе мотивуються, як ви вважаєте?

По-перше, кожен силовик, до останнього дільничного, розуміє, що Лукашенко захопив владу незаконно, сфальсифікував вибори, і що він – не президент. А просто злочинець, який утримує владу. В їхніх головах якось рухається усвідомлення, що продовжувати служити цій людині є неправильним. Погіршується економічна ситуація, не кінчаються репресії, життя в Білорусі стає все гіршим і гіршим. Відповідно люди, які бачили життя в Євросоюзі, в інших державах, можуть порівнювати. Нормальна людина не бажатиме жити так, як у Росії чи як зараз в Білорусі. Звичайно, що вони чекають на звільнення, а деякі з них будуть активно допомагати задля цього звільнення Білорусі від російської окупації та режиму Лукашенко.

Ви кажете, що ті люди, які вчинили акт на аеродромі, вже поза межами країни. Чи означає це, що вони не зможуть повернутись до Білорусі?

Їм поки й не потрібно перебувати в Білорусі. Але в момент запуску плану «Перамога» і так званого повстання вони, звичайно ж, знадобляться і будуть готові повернутись до Білорусі в потрібний момент. Зараз такої необхідності немає, в цілях безпеки вони залишили країну.

Про очікуване білоруське повстання кажуть вже давно. А ви можете окреслити хоча б його приблизні часові рамки? Коли нинішній режим настільки ослабне, що воно стане можливим?

Якщо міркувати найближчими термінами, то я не бачу, що це можливо. Але ми маємо бути готовими. Коли білоруси самі перестануть терпіти цю тиранію, почнуть знову виходити на вулиці, протестувати, влаштовувати страйки, тоді вже й ми будемо до цього підключатись. І замість стихійного протесту зробимо організований, який повинен завершитись усуненням Лукашенка від влади.

І як ви можете цьому сприяти, перебуваючи за кордоном?

Ми планували розсилати мобілізаційні приписи, у нас є чат-бот «Перамога», куди записались близько 200 тис. білорусів, які бажають брати участь в нашому плані. Ми розділили їх на групи та будемо давати різні завдання, направляти їх. Окрім того, готуємо бойові групи білорусів за кордоном, які повинні опинитися всередині Білорусі в потрібний момент і зробити те, що ми їм скажемо.

У наш бот записатись може кожен і відповісти на декілька запитань. Він є анонімний, не потрібно повідомляти жодні персональні дані, а тільки відповісти на запитання, за якими ми можемо кваліфікувати людей та зарахувати до певних груп – силовики, цивільні, місце проживання. Щоб ми могли зрозуміти, що ці люди можуть зробити, та розподілити ті сили й засоби, якими володіємо.

Ви ж розумієте, що у вашому чаті пасеться багато товаришів з КДБ?

Це нам не заважатиме, бо там не може бути 100 тис. товаришів КДБістів. Це ж не чат, а  чат-бот: той, хто туди записався, просто чекає і не отримує зворотної інформації, поки ми не надішлемо мобілізаційний припис, де буде написано, як діяти. Але якщо людина його і отримає, то вона ж не діятиме одна – запуск планується по всій країні одночасно. Тобто не буде так, що ми запланували провести в центрі Мінська мітинг, товариш доповів, куди треба, – і все там оточили та нікого не пустили. Ці заходи планується зробити повсюди, по всій Білорусі. У таких випадках перебування в лавах одного агента взагалі ніяк не впливає на цей натовп. Ми нікого не об’єднуємо, кожен сам формує свою групу із надійних людей.

А українська сторона якось допомагає вашому руху?

На жаль, ні. Ми – самостійна організація та діємо згідно з інтересами Республіки Білорусь та білоруського народу. Звісно, ми співпрацюємо інформаційно: у нас є можливості пробивати по базах, отримувати розвідувальну інформацію та за необхідності передавати її українцям. Але іноземні спецслужби тримаються від нашої діяльності подалі. Це Лукашенко говорить всім, що повсюди спецслужби готують проти нього бойовиків, революцію, але це неправда. Хотілося б, звичайно, аби так було, але ми розраховуємо тільки на свої сили.

Чи ви розумієте таку підкреслену миролюбність України щодо Білорусі, яка надає агресору свою територію для тренувань, зберігання техніки та, власне, ведення бойових дій?

Українська сторона чекає сухопутного вторгнення Лукашенка в Україну – тоді вже українці й планують дати йому відсіч, як вони самі це пояснюють. А поки він не вдерся на територію України, стараються триматись осторонь та не дратувати Лукашенка. Хоча він також є агресором у війні та всіляко допомагає Росії.

Всі ж одразу подумали, що історія з аеродромом – діло рук саме українських спецслужб, а не ефемерних партизанів-одинаків.

Тоді це не вписується у вашу політику – не дратувати Лукашенка.

Після загадкового інциденту в Мачулищах Олександр Лукашенко терміново зібрав силовиків

Фото: Белта

«Якщо буде наказ, то білоруси підуть воювати. Але закінчиться це плачевно»

Чи готує Лукашенко тотальну мобілізацію, оскільки білорусів масово викликали до військкоматів? Вже й «народне ополчення» на період воєнного стану створюється.

Лукашенко вже повністю підготувався, лишилось тільки оголосити мобілізацію або ж зачекати на російські війська і разом з ними вторгатися в Україну. Останні льотні навчання показали, що вони відпрацьовували знищення аеродромів і вертолітних майданчиків противника, порятунок льотчиків, збитих на ворожій території, та знищення оборонних укріплень.

А це не пил в очі Путіну, аби той тішив себе тим, що в нього є хоч один союзник?

Ні, це не пил в очі. У них є план, і я сумніваюсь, що Лукашенко просить Путіна не дозволяти йому вступати у війну. Якщо цей план зараз не вступає в дію, значить, просто поки не час. Лукашенко сам був ініціатором цієї війни, бо їздив до Путіна і вони разом вирішували ці питання. Лукашенко же досі хоче бути президентом «всея Русі» чи якимось царем.

А чим Лукашенко реально може допомогти Путіну? Він же сам казав: чим ми тут допоможемо з реальною армією в 15 тис. осіб?

Білоруська армія, яка, нагадаю, ніколи не брала участь у воєнних діях, налічує 45 тис., у випадку мобілізації ця цифра сягне приблизно 300 тис. осіб. Яке вже в них там буде озброєння та його якість – це інше питання. Є більш-менш боєздатні сили спеціальних операцій. Якщо брати контрактників, то їх приблизно тисяча, а всі сили спецоперацій налічують десь 5,5 тис. – це вже хоч якась сила.

Створення спільного угрупування військ означає, що буде створений спільний штаб, де, звичайно ж, керуватимуть росіяни. З огляду на те, як Росія веде війну, то вона й беззбройних може відправити за принципом «зброю знайдете на іншій стороні». Тому якщо цей штаб дасть наказ йти в наступ, то все інше вже є неважливим. 45 тис. – це теж нормальна кількість військовослужбовців.

Ще одним сигналом, що щось готується, є ідеологічне накачування. Свого часу в російські військові частини спускали для обов’язкового ознайомлення знакову статтю Путіна про те, що українці та росіяни – один народ. Як виявилось, не просто для просвіти... У Білорусі відбувається щось подібне?

Так, ідеологічне накачування йде дуже сильне. У телеграм-каналах військовослужбовців відбувається тотальна пропаганда «русского мира», «русской истории», «древней Руси», шанування Великої вітчизняної війни та все в цьому роді.

«Русский мир» – це зрозуміло, але паралельно має ще й прививатись негативне ставлення до «ворога». Бо рядовому білорусу, мабуть, важко зрозуміти, чому він має йти вбивати українців, з якими давно живе поруч та часто навіть знає особисто.

Я теж спілкувався з людьми, які казали: «У мене всі родичі в Україні, і якщо мене призвуть, то здогадайтесь, проти кого ж я буду воювати». Однак пропаганда йде і ніхто нікого ні про що не буде питати. Якщо буде наказ, то білоруси, звичайно ж, підуть воювати, бо звикли виконувати накази. Але, думаю, закінчиться це для білоруської армії плачевно. Лукашенко це теж розуміє. Проте якусь шкоду українській армії білоруські війська принести зможуть. Для Путіна ж важливі не кількість та якість озброєння, а солдатське м‘ясо, яке можна витратити.

Наскільки ймовірним та неминучим ви вважаєте цей наступ з півночі?

Ймовірність висока, оскільки Лукашенко цілий рік готувався до війни – перевірив мобілізаційні ресурси, провів навчання сухопутних та повітряних наступальних сил. Частину техніки, якої не було в Білорусі, Росія вже поставила, ми бачили пересування залізницею. С-300 вже стоять вздовж кордону. Залишилось тільки росіянам прийти, взяти під крило ці частини Лукашенка і розпочати вторгнення.

Наскільки внутрішня фронда в Білорусі може перешкодити такому сценарію? Мова не стільки про партизанів та опозицію, що поки сидить по домівках чи за кордоном, а людей з кола самого Лукашенка.

Білоруських еліт не існує, вони були знищені ще в 90-х з приходом Лукашенка до влади. Тоді ще справді були еліти КДБ і армії, які могли мислити самостійно та приймати рішення. Було багато змов проти Лукашенка на початку, але поступово він знищив все вільнодумство й генерали тепер ні про що більше не думають, окрім як виконувати накази. Це вже сталінський режим, тоталітаризм, коли за думку проти Лукашенка одразу можуть заарештувати. Тому про еліти, які чомусь можуть завадити, тут і думати нема чого.

А Лукашенка самого не бентежить, що він може зробити ставку в цій історії не на ту конячку?

Він вважає, що Росію перемогти неможливо. Так говорить вся пропаганда та вся російська історія, що є наполовину фейковою. Вони ж розповідають, що перемогли в усіх війнах, які тільки були, і що Росія – непереможна країна.

До того ж згадайте історію з покійним міністром закордонних справ Володимиром Макеєм який неочікувано помер після приїзду з Нью-Йорка, де заявив, що Білорусі непотрібні нові російські військові бази. Є версія, що його усунули та тим самим показали Лукашенку, що всі смертні, й ось що буває з тими, хто противиться російській експансії.

Опозиція в Білорусі протягом довгого часу в тому числі стараннями білоруських спецслужб, була дуже розрізненою. В якому стані вона перебуває зараз, коли нарешті  з’явився символ в особі Світлани Тихановської, яка, до речі, закликала розробити план на випадок втягування країни у війну?

Білоруські опозиціонери об’єдналися навколо найбільш відомого ворога режиму Лукашенка – Світлани Тихановської. Олександр Азаров – другий зліва

фото з відкритих джерел

Опозиція, як і в будь-якій іншій державі, розрізнена, але вперше в історії був створений Об‘єднаний перехідний кабінет, куди увійшли представники різних напрямів та організацій. Це викликало дуже сильний резонанс серед режиму. Вони не очікували такого, оскільки завданням КДБ є, в першу чергу, розрізнення опозиції, і в другу – недопущення створення нею силового блоку. А зараз відбувається все навпаки: силовий блок створюється й опозиція почала об‘єднуватись. Об‘єднати всіх неможливо, кожен думає по-різному, але можна об‘єднати найбільш договороздатні сили, що зараз і відбувається.

З російською опозицією, лідери якої зараз хто за гратами, хто за кордоном, у вас є спільні цілі?

Ні. У нас свої справи, у них – свої.

Павло Вуєць, «Главком»