Черновецький утік, його команда досі в грі. Що показали 9 400 голосувань Київради за шість років?
Київрада заходить на сьомий рік роботи без виборів. За цей час депутати провели понад 9 400 голосувань. Громадська ініціатива «Голка» проаналізувала: хто і як зі столичних депутатів голосує за землю та бюджет і в яких районах столиці найбільше «туалетних схем». Висновок неприємний: гучні конфлікти в Київраді здебільшого розраховані на публіку, бо коли йдеться про землю і гроші, вчорашні опоненти дружно голосують разом.
Столиця вже жила без виборів з 2008 до 2014 рік за президентства Віктора Януковича, бо шансів перемогти тут у Партії регіонів не було. Тоді опозиціонер Віталій Кличко через земельні питання сварився із тогочасним секретарем Київради з команди Леоніда Черновецького – Олесем Довгим: «Ви такий маленький, а такий наглий!».
Відтоді все нібито змінилося. Черновецький утік з країни, ставленик Януковича Олександр Попов, який очолював КМДА, став звичайним депутатом Київради від проросійської партії ОПЗЖ, а колишній опозиціонер Кличко – вже 12 років очолює місто. Тільки тепер через земельні питання активісти сваряться вже з ним самим – чинним міським головою.
Та незмінними лишилися дві речі. Перша – боротьба між Офісом президента та місцевою владою. Київ – це серце політичного життя країни, тут відбуваються революції, які змінюють долю країни. А бюджет міста зараз – понад 100 млрд грн, і це ласий шматок.
Другу незмінну річ викрило розслідування НАБУ «Чисте місто»: команда Черновецького досі в грі. За версією слідства, земельні схеми в Києві організував Денис Комарницький, колишній співголова фракції «Блоку Леоніда Черновецького», і робив це за допомогою депутатів від «Удару» та «Батьківщини». Його зв’язки сягають і «Слуги народу».
Детальніше про туалетні схеми читайте тут:
Після резонансного викриття минуло понад півтора року. Секретар Київради, який фігурував у розслідуванні, залишив посаду. Однак склад Київради майже не змінився: ті самі депутати й далі ухвалюють рішення щодо землі, забудови та міського бюджету. Формально відповідальність за ці рішення несе вся рада. Але за цим «всі» ховаються ті, хто насправді дає голоси. Тож ми з’ясували, чиїми саме голосами Київрада продовжує ухвалювати найчутливіші рішення.
Хто з ким у Київраді справи вирішує?
У Київраді жодна партія після виборів 2020 року не отримала більшості – це 61 голос зі 120 місць в раді. Рівно 61 голос мали б разом лише «Удар» та ЄС, але це за умови стовідсоткової явки. А її майже нереально втримати упродовж шести років.
Тож від початку скликання «Удару» потрібні були союзники. Коаліцію на папері не оформлювали, але хто з ким насправді співпрацює, показують дані голосувань. І тут є три ключові маркери: земельні рішення, бюджет міста та обрання секретаря.
Маркер перший. Земельні питання
«Туалетні схеми», про які дізналися кияни завдяки викривальній операції НАБУ, – це лише найгучніший приклад того, як столичні депутати ділять землю. Земля – найцінніше, чим розпоряджається Київрада. Бюджет кияни наповнюють щороку: якщо гроші витратили невдало, наступного року вони знову надійдуть. Із землею все інакше. Ділянку, яку одного разу передали в чиїсь руки, місту вкрай важко повернути, а нової землі в Києві не з’явиться. Це – невідновлюваний ресурс.
За весь час роботи Київради депутати провели 3 340 земельних голосувань. Це майже третина від усіх голосувань, які «Голка» розподілила за профілями (земля, приватизація, будівництво тощо) і з’ясувала, коли які фракції приходять до зали і за що голосують.
70% земельних голосувань – це голосування по суті, а 25% голосувань – процедурні. Серед голосувань по суті, то 882 голосування стосувалися передачі земель в оренду або у власність, 652 – надання землі в постійне користування, 135 – схвалень нормативних актів із землі (цільові програми, порядки, положення, правильне набуття чи припинення прав не землю – рамкові документи), 48 – приватизації, ще 627 – інших питань (безоплатні передачі громадянам, рішення щодо спірних ділянок, зміни цільового призначення тощо). Разом виходить 1 582 голосувань по суті про надання, передачу або приватизацію землі – саме ті, в яких місто змінює власника найдорожчого активу.
«Удар» і «Батьківщина» на земельних питаннях працюють злагоджено – це і є та справжня більшість, яка ухвалює земельні рішення. Натомість «Єдність» за такі питання майже не голосує: під час розгляду земельних питань по суті 34% представників цієї фракції утримуються, що в кілька разів більше, ніж у решти фракцій.
Якщо «Удар» на земельних питаннях максимально активний, то Кличко бере в них мінімальну участь. Із 2 350 таких голосувань він був присутній лише на 437 (18,6%), а «за» проголосував 168 разів (7,15% від усіх). Так міський голова, як правило, дистанціюється від земельних рішень і уникає репутаційних ризиків. Така сама тенденція в нього в питаннях будівництва, містобудування та оренди. Натомість бюджет, управління та адміністрування – сфери, яким мер приділяв максимальну увагу. Останні ж теми цікавлять «Слуг народу» значно менше, ніж інші фракції.
Найменша кількість голосів, яка необхідна в Київраді, щоб рішення набрало сили – 61. Є спеціальний індекс Банцафа, який визначає, коли і яка фракція відіграла вирішальну роль. Зважаючи на розмір фракцій, без «Європейської солідарності» три чверті голосувань не пройшло б сесійну залу (72%). Але тут цікавішою є роль менших фракцій, оскільки вони є тими допоміжними силами, які рятують голосування, коли не вистачає сил у тандему «Удару» та ЄС.
Тож представники партій, які допомагають подолати бар’єр у 61 голос, несуть спільну відповідальність за те, що відбувається в місті.
Що стосується фракцій, то вони явно обирають, коли приходити і за що голосувати. Найяскравіший приклад тут – «Батьківщина». Коли голосують за земельні питання, оренду чи будівництво фракція приходить майже в повному складі: явка майже 83% – найвища серед усіх. І це не випадково. У столиці є низка гарячих точок, де забудовників пов’язують із «Батьківщиною» – Екопарк «Осокорки», Літературний сквер, Голосіївська вежа.
До того ж представник «Батьківщини» Денис Москаль очолює одну з ключових комісій – екологічну. Саме через цю комісію проходять рішення про захист парків, озер і заповідних територій. Тобто ця комісія може блокувати ініціативи активних киян, які хотіли би захистити важливі території від знищення.
Кияни торік зібрали голоси під петицію, щоб прибрати Москаля з цієї комісії. Один з аргументів на користь відкликання – Москаль раніше був бізнес-партнером забудовниці Влади Молчанової – спонсорки «Батьківщини», яка теж фігурує в схемах Комарницького.
Для того, щоб зняти Москаля з цієї посади треба рішення ради, але за рік це питання так і не винесли на голосування.
«Туалетні схеми». Команда Черновецького досі в грі
Колишній мер Києва Леонід Черновецький, за часів якого відбувалися одні з найбільших дерибанів столиці, втік з України понад 10 років тому. Його звинувачують у державній зраді. Але його команда залишилася в Київраді і досі має вплив. Це показало антикорупційне розслідування НАБУ «Чисте місто».
Записи розмов, які оприлюднили детективи, свідчать, що Денис Комарницький за допомогою депутатів Київради організовував голосування за так звані «туалетні схеми». Суть проста: рада ухвалює рішення щодо маленького об’єкта нерухомості, а разом з ним власникові дістається значно більша земельна ділянка. Згодом схема видозмінилася: на більшості ділянок, про які йдеться в розслідуванні, будівель узагалі не було. Це вже схема «будинків-привидів».
НАБУ надіслало листа до Київради, де описало схему заволодіння шістьма ділянками: «Фактично наміри учасників злочинної організації були спрямовані на заволодіння комерційно привабливими земельними ділянками для будівництва нових об’єктів нерухомості. При цьому наявність на цих ділянках нежитлових будівель слугувала формальним приводом для уникнення обов’язкової процедури земельних торгів, що дозволяло підконтрольним товариствам поза конкурсом отримувати права користування земельними ділянками під приводом їх обслуговування, а фактично – для реалізації планів з нового будівництва та встановлення повного контролю над землями комунальної власності», – йшлося у листі антикорупційного органу.
Після скандального викриття детективами НАБУ у Київраді провели ревізію земельних рішень. Секретаріат Київради самостійно виявив 15 ділянок, які могли відводили за такою схемою, і подав проєкти рішень, щоб Київрада сама скасувала свої попередні рішення. Найбільше таких ділянок у Оболонському районі.
Це може бути далеко не вичерпний список «туалетних схем».
Тут важливо розуміти дві речі: якщо землю передали в оренду чи власність, то самостійно Київрада договір скасувати не може. Коституційний суд роз’яснив, що орган місцевого самоврядування самостійно не може такі рішення. Потрібно йти до суду.
І не варто забувати, що місцева влада, коли приймає рішення про «туалетні схеми», користується лазівками, які створила у законодавстві Верховна Рада. І парламент не поспішає ці лазівки закривати, хоча для цього уже зареєстрували відповідний законопроєкт зале його не виносять на розгляд,
Звісно, не всі депутати Київради могли мати уявлення, за що голосують, бо доступ до кадастрової карти і всіх деталей можуть мати лише члени земельної комісії. Але в Київраді є юридичне управління, яке надає висновки до проєктів рішень, і саме на них депутати мали б зважати.
Водночас були й ті політики, хто, найімовірніше, добре розумів, про що йдеться. З-поміж депутатів Київради у Комарницького чимало тих, з ким він давно знайомий особисто. Так, разом з нинішньою депутаткою Київради від «Батьківщини» Аллою Шлапак він співголовував у «Блоці Леоніда Черновецького». Коли у 2011 році Комарницького затримали через розбій і спалахнув скандал, Шлапак поквапилася вийти з блоку і продовжила політичну кар’єру. Нині вона в фракції «Батьківщина».
Її колишній помічник Михайло Терентьєв пройшов до Київради від «Удару» й у цьому скликанні очолив земельну комісію. Попри викриття НАБУ, він уже півтора року продовжує обіймати цю посаду, і відповідальність за це несе вся Київрада. У травні 2025 року з’їзд «Удару» відкликав Терентьєва з Київради, але він оскаржив це в суді. Суд на час розгляду зупинив дію рішення партії, і «Удар» цю ухвалу не оскаржив. Тут треба розуміти, що відповідальність за оскарження несе голова виконкому партії «Удар» Артур Палатний – найближчий соратник Кличка. У жовтні 2026 року суд відмовив Терентьєву в позові, але рішення ще не набрало законної сили, тож він залишається на посаді.
Зараз Терентьєв, як повідомляли медіа, перейшов закономірно до фракції «Батьківщина».
Варто нагадати, що у 2011 році від «Блоку Леоніда Черновецького» відкололося ще одне крило, яке очолив Віталій Павлик. До нього увійшов і депутат Сергій Кримчак, якому НАБУ свого часу теж вручило підозру. Нині обоє входять до неформальної «групи Супруненків», до якої долучився і депутат Юрій Сулига. Один із братів Супруненків, В’ячеслав, – колишній депутат Київради і колишній зять Черновецького, а інший, Олександр, – колишній нардеп від «Партії регіонів».
Але не всі, хто фігурує в операції «Чисте місто», – з команди Черновецького. Серед фігурантів є й нові обличчя, зокрема «батьківщинівка» Олена Марченко. Із записів НАБУ, які оприлюднили Bihus.Info, стало відомо, що Марченко повідомляли про виплату бонусу за «успішне закриття одного з проєктів».
Критичні моменти. Що робить мер, коли бракує голосів?
Попри те, що різні фракції підтримують значну кількість питань, були голосування, які заледве змогли набрати підтримку депутатів. Мова про майже 1 300 голосувань, які зібрали заледве від 61 до 65 голосів. Це доволі значна кількість – 16% від усіх голосувань, які розглядала Київрада.
Для розуміння: 152 голосування мали рівно 60 голосів, а 61 голос депутати віддавали на 207 голосуваннях.
Серед рішень, які отримали рівно 61 голос, – є рішення, якими Київрада передала товариству «Гювексхаус» ділянку на Оболоні. У парку Наталка на цій ділянці проводили незаконні роботи – звели прибудову до Кесону не маючи жодних прав на землю. Кесон – це бетонна споруда у формі субмарини висотою 17 метрів, частина недобудованого підземного тунелю під Дніпром.
Питання передачі ділянки особисто відстоював міський голова Віталій Кличко навіть попри те, що проти порушника відкрили кримінальне провадження. Кличко повідомив, що будівництво веде його знайомий. Голос міського голови, як і голос кожного депутата, був вирішальним.
Таким чином товариство отримало в оренду землю на 10 років площею 1,28 га під ресторан або інші комерційні об’єкти. Хто ще голосував за це рішення, можна переглянути у проєкті «Перезарядити країну тобі під силу. Київрада» (інструмент, який відстежує як голосував кожен депутат за знакові рішення).
Але щоб земельні рішення проходили, мало мати голоси – треба контролювати, що й коли потрапляє до порядку денного. А оскільки Кличко рідко приходив на сесії і їх роками вів секретар Київради Володимир Бондаренко. І за цю посаду ключові гравці боролися від самого початку скликання.
Маркер другий. Секретар ради
Після місцевих виборів 2020 року, за даними джерел «Голки» у Київраді, Комарницький пропонував Кличку, щоб секретарем став хтось зі «слуг». У розмові фігурувала кандидатура Андрія Вітренка.
Кличко на таке не погодився, і секретарем став його колишній помічник Володимир Бондаренко («Удар»). Секретаря обирають таємним голосуванням, і кандидатуру Бондаренка підтримали 114 депутатів зі 120, тобто фактично всі політичні сили в Київраді у 2020 році домовилися між собою.
Коли ж на плівках НАБУ з’ясувалося, що Бондаренко, ймовірно, погоджував з Комарницьким та його командою питання для голосування на сесіях, саме депутат Вітренко вимагав відсторонити секретаря від посади: «Людина, яка фігурує в антикорупційних розслідуваннях, не має морального права головувати на сесіях».
Але з’ясувалося, що Вітренко й сам бував у Комарницького. «Главкому» Вітенко пояснив, що йому «треба була підтримка щодо якихось політик в Київраді».
Зрештою Київрада залишилася без секретаря. А саме секретар дозволяв Кличку триматися осторонь: сесії вів Бондаренко, а мер міг не головувати на сесіях, порушуючи свій конституційний обов’язок, і уникати незручних маркерних для нього голосувань. Нову кандидатуру секретаря Кличко за майже рік так і не виніс на голосування, тож тепер головує сам. Саме тому явка мера на засіданнях різко зросла – з 33,27 % до 99,15 %. Втім, навіть присутність Кличка у залі не означає голосування: на маркерних земельних питаннях мер здебільшого завбачливо не натискає кнопку.
З депутатами усе навпаки: їхня явка падає з початку повномасштабного вторгнення – в середньому приблизно на 14%. Найбільше впала явка «слуг» і колишніх обранців ОПЗЖ – на 18%.
Щодо показників «Голосу», то тут справедливо зауважити, що четверо з дев’яти депутатів фракції служать або служили в армії.
Найдисциплінованішою за відвідуванням залишається фракція мера «Удар». Майже стовідсоткову явку мають екссекретар Київради Володимир Бондаренко, Михайло Іщенко та Віктор Домагальський. Але в «Ударі» є й ті, кого на сесіях можна побачити вкрай рідко: Володимир Гончаров з’являється в залі у 27% випадків, колишній футболіст Олександр Шовковський – у 42%.
Високий рівень відвідуваності сесій – типове явище для партії влади, бо саме вона забезпечує голоси за порядок денний. Але сам по собі «Удар» нічого не вирішує.
Окрім земельних питань, які об’єднують майже всіх, є ще питання бюджету міста, яке також показує, хто з ким співпрацює.
Маркер третій. Бюджет
Бюджет міста на 2026 рік становить понад 100 мільярдів. Це доволі значні кошти, які дістаються зокрема і підрядникам, і це одна з причин, чому центральна влада хотіла б контролювати владу в столиці. Партія мера столиці з самого початку розподілу комісій боролася за більшість саме в бюджетній комісії і донедавна їй вдавалося цю більшість втримувати.
Як і у Верховній Раді, голосування за бюджет міста показує, хто насправді перебуває в коаліції з «Ударом». Після виборів 2020 року природним партнером мера виглядала «Європейська солідарність»: партія навіть не висувала свого кандидата у мери Києва, а Петро Порошенко підтримав на виборах саме Кличка. Разом ці дві партії мають у раді рівно 61 голос – необхідний мінімум для ухвалення рішень. Але аби користуватися цією перевагою, потрібна стовідсоткова явка обох фракцій, а це майже нереально, тож без голосів інших сил не обходиться.
Серйозні тертя між партнерами виникли, коли треба було голосувати за бюджет на 2024 рік. Тоді ЄС наполягала, щоб Повітрофлотський проспект, на якому розташовані Міноборони і Генштаб, перейменували на проспект Європейського Союзу (абревіатура тотожна абревіатурі назви партії Порошенка). У голосування в застосунку «Київ Цифровий» партія мобілізувала прихильників по всій Україні: за назву «проспект ЄС» голосувала рекордна частка іногородніх – 79%. Однак переміг інший варіант, а петиція історика Олександра Алфьорова про перейменування на честь Повітряних сил за два дні набрала понад 6 тис. підписів.
Зрештою в лютому 2024 року Київрада 88 голосами перейменувала Повітрофлотський на проспект Повітряних сил, але й Порошенка уважили – проспектом Європейського Союзу став колишній проспект Правди.
За бюджет на 2024 рік ЄС проголосувала, але підтримка цієї фракції нестабільна: від 90% фракції у 2022 році до 65% у 2025-му.
Найцікавіша історія – з голосами «Слуги народу». На початку каденції фракція майже одностайно підтримала бюджет на 2021 рік. Але згодом підтримка випарувалася: за бюджет на 2024 рік проголосував лише один «слуга», а п’ятеро з 11 утрималися. Саме тоді протистояння між Офісом президента і Кличком було особливо гострим, і це, ймовірно, позначилося на голосуванні фракції та посилило переговорну позицію ЄС. Бюджет, за яким столиця живе цього року, «слуги» підтримали вже частково – шестеро з 11. А от проти бюджету депутати майже ніколи не голосують – хіба що поодинокі представники «Єдності».
А сам міський голова Віталій Кличко голосував за бюджет лише тричі – двічі до повномасштабного вторгнення і за бюджет поточного року.
Отже, сильної опозиції в Київраді не було і немає. Тертя між «Ударом» і «слугами» – радше відлуння політичних конфліктів національного рівня, ніж принципова позиція щодо міських рішень. Тож відповідальність за ухвалення рішень в більшості випадків несуть усі партії, які дають за них голоси – «Удар», «Батьківщина», ЄС, а на окремих голосуваннях – і «слуги».
Громадська ініціатива «Голка» запустила інструмент «Перезарядити країну тобі під силу. Київрада». Аналітики склали перелік корисних і шкідливих для розвитку столиці рішень, голосування за які є знаковими. Ці голосування наповнюють батарейку кожного депутата Київради і мера Віталія Кличка і показують, який заряд вони дають Києву.
Кияни можуть надсилати «Голці» інформацію про своїх депутатів і пропонувати рішення Київради для включення в інструмент. Якщо рішення відповідатиме методології, організація його врахує. Отримати доступ до систематизованих даних про голосування депутатів Київради може кожен охочий, надіславши запит на [email protected].
Ця публікація створена в рамках проєкту Інституту висвітлення війни та миру (IWPR) «Посилення громадського контролю» за фінансової підтримки Норвегії. Цей матеріал жодним чином не відображає позицію уряду Норвегії чи IWPR.
«Главком» є інформаційним партнером проєкту.
Ірина Федорів, Оксана Ставнійчук, Валерія Сокотюк, «Голка»
Коментарі — 0