«Поїзд «Червона рута», драма на «острові Онассіса» та повернення Шрека. Головні кінопрем'єри тижня

Українські кінотеатри цього тижня запускають одразу вісім новинок – від великої вітчизняної прем'єри до повернення одного з найвідоміших мультфільмів цього століття. «Потяг «Червона рута» поєднає романтичну комедію з історією легендарної пісні Івасюка, а оригінальний «Шрек» знову виходить на великі екрани до свого 25-річчя.

Серед інших прем'єр: «Астрал: За межами Потойбіччя», «Тоні», «День народження», «Лія та кенгуру» та данські «Тролі: Кучеряві пригоди». «Главком» детально розповідає про всі головні кіноновинки 20 серпня 2026 року.

• Країна: Україна
• Режисер: Олексій Єсаков
• Актори: Станіслав Боклан, Олександр Рудинський, Катерина Кузнєцова, Анна Кузіна, Юрій Горбунов, Лілія Ребрик, Михайло Хома, Леся Самаєва, Анастасія Іванюк, Дмитро Павко

«Потяг «Червона рута» – українська романтична комедія режисера Олексія Єсакова, третя частина кіновсесвіту «Потягів» від Film.ua Group та «Прототип Продакшн». У стрічці зіграли чимало відомих акторів, артистів та публічних осіб. Зокрема, Станіслав Боклан, Олександр Рудинський, Катерина Кузнєцова, Анна Кузіна, Юрій Горбунов, Лілія Ребрик, Михайло Хома, Леся Самаєва, Анастасія Іванюк та Дмитро Павко.  Час для виходу стрічки обрано символічний. Прем'єра об'єднує одразу три важливі дати: 55-річчя музичного фільму «Червона рута», 56 років від першого публічного виконання однойменної пісні Володимира Івасюка та 35-річчя Незалежності України. Ба більше, самі зйомки стартували 13 вересня 2025 року – рівно через 55 років після першого публічного виконання «Червоної рути» Івасюком у Чернівцях.

За сюжетом, герої вирушають у подорож потягом «Червона рута», де випадкові знайомства поступово перетворюються на романтичні історії. Для одних ця мандрівка стане можливістю зустріти кохання, для інших – зберегти його або зрозуміти, що потрібна людина весь цей час була поруч. До своїх ролей із попередніх «залізничних» фільмів повернулися Станіслав Боклан, Юрій Горбунов, Катерина Кузнєцова та Лілія Ребрик. Але більшість історій та персонажів – нові. За стрічкою стоїть і реальна історія. У 1970–1980-х роках в Україні курсували туристичні потяги «Червона рута». Для зйомок нового фільму «Укрзалізниця» створила спеціальний поїзд у характерному червоному оформленні.

Для режисера Олексія Єсакова «Червона рута» має дуже особисте значення. «Пісню «Червона рута» я з дитинства асоціюю зі своїм дідусем, який знявся у фільмі в епізодичній ролі. Дідусь усе дитинство співав цю пісню, що було для мене дуже особливим. Бо я ріс в російськомовному середовищі і дідусь весь час співав російською. А «Червона рута» була єдина пісня українською мовою в його репертуарі. Де б я не був, коли я чую цю пісню, я чую голос дідуся, який її виконує. Я відчуваю хвилювання і відповідальність, що ми маємо честь доторкнутися до класики, яка визначила українську ідентичність в естрадній музиці», – зазначив Єсаков.

Одразу кілька особистих асоціацій із «Червоною рутою» має і продюсер Юрій Горбунов. У дитинстві однойменним потягом він їздив до Яремчі на шкільні поїздки, пізніше працював у режисерській групі фестивалю «Червона рута», а сама пісня постійно звучала у його рідному Івано-Франківську. Окрема роль у стрічці відведена музиці. Музичним продюсером став Євген Філатов (The Maneken) – один із найвідоміших українських музичних продюсерів. Філатов працює на перетині електронної та попмузики, а у фільмі його завданням стало створення сучасного музичного простору навколо композиції, яка вже понад пів століття залишається одним із символів української естради. Оператором-постановником став Юрій Король, продюсерами – Зоя Сошенко та Юрій Горбунов.

Окрема цікавинка – велика кількість камео, причому частина зірок безпосередньо пов'язана з фестивалем «Червона рута». Самих себе зіграли Ірина Білик, для якої перша «Червона рута» стала одним із ранніх виступів перед великою аудиторією; переможець фестивалю 1993 року Олександр Пономарьов; дипломантка «Червоної рути-95» Наталія Могилевська та Олег «Фагот» Михайлюта, який разом із ТНМК переміг на фестивалі 1997 року в Харкові. Також камео отримали колишній воротар «Динамо» та збірної України Денис Бойко і «Міс Україна-2016» Олександра Кучеренко.

Для команди це вже третій «Потяг» після «Потяга у 31 грудня» та «Потяга до Різдва». Перший із них став великим прокатним успіхом: його касові збори в Україні перевищили 52 млн грн. Нову стрічку автори позиціонують як сімейне кіно, де романтичні історії поєднуються з українською музичною пам'яттю. Пісня Івасюка, фестиваль, легендарний потяг і особисті спогади кількох поколінь тут складаються в одну історію. Тому й слоган обрали відповідний: «Легендарний потяг. Легендарна пісня. Легендарна країна».

• Країна: США
• Режисер: Джейкоб Чейз
• Актори: Амелія Ів, Брендон Переа, Лін Шей, Мейсі Річардсон-Селлерс, Сем Спруелл, Лаура Гордон, Джозеф Лопес

«Астрал: За межами Потойбіччя» – американський містичний горор режисера Джейкоба Чейза та шоста частина популярної франшизи, започаткованої Джеймсом Ваном і Лі Воннеллом. Після завершення історії родини Ламбертів у «Червоних дверях» автори вирішили познайомити глядачів із новими героями, але зберегли один із головних символів серії – акторка Лін Шей знову зіграла медіума Еліс Рейнір.

За сюжетом, молода мати Джемма у виконанні акторки Амелії Ів виховує доньку в будинку, де сама провела дитинство. Жінка виявляє, що здатна проникати у Потойбіччя – похмурий астральний вимір загублених душ і демонів, знайомий прихильникам «Астралу» ще з першого фільму. Однак її здібність має небезпечну особливість: Джемма може не лише переходити на інший бік, а й витягувати його мешканців у реальний світ. Коли про це дізнаються демони, сама героїня фактично перетворюється на двері між двома реальностями.

Для режисера Джейкоба Чейза це перша робота у франшизі, хоча з надприродним горором він уже знайомий за фільмом «Давай пограємо». Також Джейкоб написав сценарій нової частини франшизи «Астрал», а історію розробив разом із Девідом Леслі Джонсоном-Макголдріком, який працював над фільмами всесвіту «Закляття». Продюсерська команда при цьому залишилася зірковою: Джейсон Блум, Джеймс Ван, Орен Пелі та Лі Воннелл.

Особливу увагу під час промокампанії привернуло повернення Лін Шей, яка грає Еліс уже 16 років. Її героїня загинула ще у першому «Астралі», але завдяки приквелам та існуванню Потойбіччя акторка продовжила з'являтися у франшизі. Шей зізнавалася, що навіть після стількох років сама не може до кінця пояснити, чим є цей вимір, і вважає таку невизначеність однією з причин, чому він досі працює як джерело страху.

Новим антагоністом став демон Сайрус у виконанні актора Сема Спруелла, відомого за «Фарго». Шей особливо хвалила колегу і розповідала, що він створив не просто чергового монстра, а харизматичного й театрального лиходія, який нагадував їй Дракулу та шекспірівських антагоністів. Сама робота у Потойбіччі, за словами акторки, залишається фізично непростою: сцени знімають серед густого диму, темряви та мінімального освітлення. Тому виконавці на майданчику часом відчувають дезорієнтацію.

Музику для нового фільму написав Джозеф Бішара, який працює з «Астралом» від самого початку. Багато в чому він сформував його характерне тривожне звучання. Знімали стрічку переважно в Австралії, хоча дія відбувається у США. Бюджет «Астралу: За межами Потойбіччя» офіційно не розголошувався. Натомість Sony активно використовує під час промокампанії іншу цифру: п'ять попередніх «Астралів» сукупно заробили у світовому прокаті понад $740 млн. І це особливо вражає з огляду на їхні невеликі бюджети. Виробництво перших п'яти картин обійшлось кіностудіям у $42,5 млн.

Перший «Астрал» (2010 рік) при бюджеті $1,5 млн зібрав майже $100 млн, друга частина – близько $162 млн при бюджеті $5 млн. Третя – понад $120 млн при $10 млн, а «Останній ключ» – майже $173 млн при тих самих $10 млн. Найуспішнішим залишається «Астрал: Червоні двері» 2023 року – режисерський дебют Патріка Вілсона коштував $16 млн і заробив понад $186 млн у світі.

• Країна: Велика Британія, Іспанія, Нідерланди, Греція
• Режисер: Мігель Анхель Хіменес
• Актори: Віллем Дефо, Вік Кармен Сонн, Емма Суарес, Джо Коул

«День народження»  – психологічна драма іспанського режисера Мігеля Анхеля Хіменеса, заснована на однойменному романі грецького письменника Паноса Карнезіса. Події розгортаються наприкінці 1970-х на приватному острові у Середземному морі. Надзвичайно багатий грецький магнат Маркос Тімолеон влаштовує розкішну вечірку на честь 25-річчя своєї доньки Софії – єдиної спадкоємиці його імперії. На свято з'їжджаються впливові гості, однак за шампанським, музикою та красивими краєвидами швидко проступають сімейні конфлікти. Маркос уже розпланував майбутнє доньки, але Софія привозить новину, здатну зруйнувати його плани. Протягом однієї ночі світська вечірка поступово перетворюється на боротьбу батька і доньки за контроль над її життям.

Хоча персонажі вигадані, прототип Маркоса легко впізнається – це знаменитий грецький судновласник і мільярдер Арістотель Онассіс. У сюжеті використано окремі деталі його біографії: приватний острів, величезний бізнес, загибель сина в авіакатастрофі та непрості стосунки з донькою. Водночас автори наголошували, що «День народження» не є байопіком Онассіса. Продюсерська компанія Heretic описувала картину як своєрідне поєднання «Великого Гетсбі», «Свята» Томаса Вінтерберга та давньогрецької трагедії.

Маркоса зіграв чотириразовий номінант на «Оскар», актор Віллем Дефо. Актор розповідав, що спочатку поставився до ролі обережно саме через очевидні паралелі з Онассісом. Втім, Дефо зацікавило те, що реальна біографія тут стала лише основою для окремого художнього персонажа. На кінофестивалі в Локарно актор також говорив, що його власне життя максимально далеке від світу Маркоса, але саме можливість перетворитися на людину, абсолютно не схожу на себе, і приваблює його в професії.

Софію зіграла данська акторка Вік Кармен Сонн, відома за номінованою на «Оскар» стрічкою «Дівчина з голкою». Її героїня фактично живе у золотій клітці: має величезні привілеї, але майже не контролює власне майбутнє. Сонн звертала увагу на патріархальність показаного у фільмі світу, де навіть донька одного з найбагатших чоловіків Європи залишається заручницею рішень батька. Акторка Емма Суарес зіграла Олівію, дружину Маркоса. Водночас зірка «Гострих картузів», актор Джо Коул – молодого британського письменника Ієна Форстера. Готуючись до роботи, Коул вивчав історію Онассіса та його оточення, а серед орієнтирів для свого персонажа називав американського письменника Нормана Мейлера. Його герой знає важливу таємницю Софії й водночас розуміє, що близькість до надзвичайно багатої родини може відкрити йому двері до слави.

Знімали стрічку у Греції влітку 2024 року, зокрема на Корфу та в Афінах. Саме місцеві локації дозволили авторам відтворити закритий світ середземноморської еліти 1970-х. Загальний бюджет «Дня народження» публічно не розголошувався. Світова прем'єра фільму відбулася у серпні 2025 року на 78-му кінофестивалі в Локарно. Причому фільм потрапив до престижної програми Piazza Grande – вечірніх показів просто неба перед багатотисячною аудиторією. Згодом «День народження» продовжив фестивальну подорож, зокрема побував на кінофестивалях у Ріо-де-Жанейро та Турині.

• Країна: США
• Режисер: Метт Джонсон
• Актори: Дагмара Домінчик, Домінік Сесса, Антоніо Бандерас, Моніка Реймунд, Лео Вудалл, Річ Соммер, Емілія Джонс

«Тоні» – біографічна драматична комедія режисера Метта Джонсона про молодого Ентоні Бурдена – майбутнього шеф-кухаря, письменника, телеведучого та одного з найвідоміших гастрономічних мандрівників світу. Проте замість традиційного байопіка про шлях до слави автори зосередилися лише на одному сезоні, коли 19-річний Бурден ще не мав жодного уявлення, ким стане.

Події розгортаються у середині 1970-х. Молодий Тоні мріє стати письменником і приїздить до курортного Провінстауна на Кейп-Коді. Потреба заробити приводить його на кухню ресторану морепродуктів – спочатку звичайним посудомийником. Саме хаотичний світ професійної кухні з алкоголем, наркотиками, грубими жартами та дивною чоловічою солідарністю зрештою змінює напрямок його життя. В основу історії лягли спогади самого Бурдена, зокрема описані в його знаменитій книзі «Кухонна конфіденційність», яка після виходу 2000 року перетворила нью-йоркського шефа на міжнародну знаменитість.

Режисером став Метт Джонсон, який принципово не хотів знімати історію про вже знаменитого Бурдена. Його цікавив момент, коли майбутня зірка був розгубленим хлопцем, який хотів писати, але ще не знайшов власного голосу. Режисер називав «Тоні» передусім історією про становлення людини, а не про її майбутню славу. Для ролі Бурдена обрали актора Домініка Сессу, який кілька років тому здійснив один із найяскравіших акторських дебютів у Голлівуді – у «Залишенцях» Александра Пейна. Цікаво, що до роботи над «Тоні» Сесса не був великим знавцем творчості Бурдена. Він занурився в його книжки, телепрограми та інтерв'ю вже під час підготовки. Актор пояснював, що намагався не копіювати характерну манеру дорослого Бурдена, адже у 19 років той ще тільки формувався. Сессу більше цікавили його невпевненість, его та намагання зрозуміти, ким він хоче бути.

Джонсон своєю чергою значною мірою підлаштовував сценарій під виконавця. Режисер розповідав, що після кастингу переписував репліки Тоні спеціально під Сессу – частина фраз виникла з реальних розмов актора і режисера. Завдяки цьому багато сцен виглядають імпровізованими. Імпровізацію активно використовували й під час знімання ресторанних епізодів: Джонсон просто залишав камеру ввімкненою, дозволяючи Сессі, Лео Вудаллу та іншим акторам сперечатися й жартувати так, ніби вони справді працюють разом на тісній кухні.

Одну з найколоритніших ролей отримав титулований актор Антоніо Бандерас. Він зіграв Сіро – власника ресторану та шефа, який бере Тоні на роботу і стає для нього своєрідним наставником. Джонсон розповідав, що Бандерас виявився ідеальним для кухонних сцен ще й через власний досвід: актор любить готувати та має ресторанний бізнес в Іспанії. За словами режисера, Бандерас приходив на майданчик готовим реально працювати з їжею і «врятував» команду в кількох складних сценах.

Акторка Емілія Джонс зіграла Ненсі – дівчину молодого Бурдена, прототипом якої стала його майбутня перша дружина Ненсі Путкоскі. Актор Лео Вудалл, відомий за «Білим лотосом», зіграв працівника ресторану Сала. Перед зніманням Вудалл навіть не вмів відкривати устриці, хоча його персонаж мав робити це як професіонал, тому акторові довелося спеціально тренуватися.

• Країна: Австралія
• Режисер: Кейт Вудс
• Актори: Лілі Вайтлі, Раян Корр, Лілі Вайтлі, Дебора Мейлман, Вейн Блер, Брук Сатчвелл, Рейчел Гаус

«Лія та кенгуру» – австралійська сімейна пригодницька комедія режисерки Кейт Вудс, натхнена реальною історією Кріса «Бролґи» Барнса – засновника Заповідника кенгуру в Аліс-Спрінгс. За сюжетом, телеведучий Кріс Мастерман після професійної невдачі опиняється у віддаленому містечку в Центральній Австралії. Там він знайомиться з 12-річною дівчинкою Чарлі, яка рятує осиротілих кенгуру. Вимушена зупинка поступово перетворюється для чоловіка на нове життя: разом із Чарлі він починає виходжувати тварин, а згодом вони створюють для них притулок.

Історія лише частково вигадана. Прототип головного героя, Кріс «Бролґи» Барнс, багато років рятує осиротілих кенгуру. Колись його життя змінила маленька кенгуру Джозі, яку потрібно було годувати кожні чотири години. Згодом Барнс почав забирати кенгуру, які залишалися живими після загибелі матерів на дорогах, а пізніше заснував відомий Заповідник кенгуру. Під час створення фільму він консультував команду, навчав акторів поводитися з тваринами та майже щодня перебував на майданчику.

Маленькі кенгуру у фільмі справжні, а не створені на комп'ютері. Кейт Вудс пояснювала, що цих тварин практично неможливо дресирувати. Тому режисерка підлаштовувала знімальний процес під їхню поведінку. Іноді увагу кенгуру привертали пляшечкою молока за камерою, а потрібну послідовність дій створювали вже під час монтажу. Натомість великого кенгуру Роджера частково створили за допомогою візуальних ефектів. Роль Чарлі стала кінодебютом акторки Лілі Вайтлі. До кастингу дівчина серйозно займалася гімнастикою і взагалі не мала акторського досвіду. Вудс називала її «серцем фільму» та згадувала, що була вражена природністю дебютантки перед камерою. Актор Раян Корр зіграв Кріса, і для нього це стало своєрідним возз'єднанням із режисеркою: Вудс працювала з актором ще коли він був підлітком.

Для самої Кейт Вудс картина стала поверненням до австралійського повнометражного кіно приблизно через 25 років після «У пошуках Алібранді». У цей період режисерка багато працювала в США над серіалами «Агенти Щ.И.Т.», «Академія Амбрелла» та «Лінкольн для адвоката». Вудс говорила, що її привабила можливість зняти історію, яка «не могла бути більш австралійською». Знімали картину в районі Аліс-Спрінгс у Центральній Австралії. Команда співпрацювала з представниками місцевого народу аранда та отримала доступ до локацій, які рідко з'являються на екрані.

• Країна: Данія
• Режисер: Ян Рахбек
• Актори озвучування: Карл Лебер Ролігор, Дагмар Селіндер Норрбом, Еллен Гіллінгсе, Троельс Маллінг

«Тролі: Кучеряві пригоди» – данський сімейний фільм режисера Яна Рахбека, який поєднує комп'ютерну анімацію та сцени з живими акторами. В українському прокаті картину позиціонують як анімацію, однак технічно це гібрид: підземний світ тролів створений засобами анімації, а світ людей – ігрове кіно. Данський кіноінститут називає стрічку першим данським повнометражним фільмом, що поєднав ігрове кіно та анімацію в такому форматі.

За сюжетом, пустотливий троль Берлі живе разом із родиною під землею на острові Борнгольм. Тролі мають чимало правил, але головне з них – ніколи не виходити на поверхню, адже люди небезпечні. Берлі, якому незабаром доведеться стати господарем печери й захищати свій народ, значно більше цікавлять пригоди. Коли згори починає долинати загадковий гуркіт, він порушує заборону та вирушає у світ людей. Слідом непомітно вибирається його молодша сестра Борра, і звичайна дитяча цікавість перетворюється на велику подорож.

Попри українську назву, до голлівудської франшизи «Тролі» від кіностудії DreamWorks нова стрічка відношення не має. Ба більше, це взагалі не кінофраншиза. Krølle Bølle – відомий персонаж данської дитячої культури, якому у 2026-му виповнилося 80 років. Маленького троля вигадав данський письменник і художник Людвіг Малер, а перша книга про нього вийшла 1946-го. Персонаж особливо тісно пов'язаний із Борнгольмом і з часом став одним із символів острова. Тому перераховувати бюджети й збори «попередніх частин» тут неправильно – їх просто немає.

Ідея сучасного повнометражного фільму належить продюсерці Ніні Люнг, яка сама виросла в Аллінге на Борнгольмі й добре знала історії про Кролле Болле з дитинства. Люнг розповідала, що давно хотіла повернутися до цього персонажа та створити про нього сучасну історію. Виробництвом займалася її компанія Nepenthe Film.

Режисером став Ян Рахбек, випускник Національної кіношколи Данії та фахівець саме з анімації. Його міжнародним проривом став мультфільм «Марко Макако» 2012 року, який демонстрували на низці міжнародних фестивалів. Для «Кучерявих пригод» Рахбек пішов значно далі: акторам доводилося взаємодіяти з героями, яких під час зйомок перед ними фактично не існувало. Сам режисер і актор Расмус Ботофт під час промокампанії називали поєднання двох світів одним із головних технічних викликів картини. Людей у фільмі зіграли актори Расмус Ботофт та Ава Елізабет Нокс Мартін. А тролів озвучили Карл Лебер Ролігор, Дагмар Селіндер Норрбом, Еллен Гіллінгсе, Троельс Маллінг, Мілле Лефельдт та інші данські актори.

• Країна: США
• Режисери: Ендрю Адамсон, Вікі Дженсон
• Актори озвучування: Eдді Мерфі, Кріс Міллер, Кемерон Діаз, Джон Літгоу, Венсан Кассель, Майк Майєрс, Джим Каммінгс, Конрад Вернон

«Шрек» – культовий анімаційний фільм студії DreamWorks режисерів Ендрю Адамсона та Вікі Дженсон, який повертається у кінотеатри через 25 років після прем'єри. Глядачам знову покажуть оригінальний мультфільм 2001 року. Ювілейний прокат водночас має підігріти інтерес до майбутнього «Шрека 5», прем'єра якого наразі запланована на 30 червня 2027 року.

Сюжет давно став класикою. Самотній огр Шрек живе на болоті й понад усе цінує спокій, поки лорд Фаркуад не виселяє туди десятки казкових персонажів. Щоб повернути собі дім, Шрек погоджується визволити для Фаркуада принцесу Фіону з вежі, яку охороняє дракон. Разом із надзвичайно балакучим Віслюком він вирушає в подорож, яка зрештою перетворюється на зовсім не типову для тогочасної анімації історію кохання.

В основу мультфільму лягла дитяча книжка Вільяма Стейга Shrek! 1990 року, однак DreamWorks суттєво розширила її сюжет. Стрічка фактично стала пародією на класичні казки та сформовані Disney правила жанру: прекрасна принцеса виявилася не зовсім такою, як очікує глядач, героєм став зелений огр, а традиційні казкові персонажі постійно опинялися в абсурдних ситуаціях. Продюсером виступив співзасновник DreamWorks Джеффрі Катценберг, який до створення студії очолював кінопідрозділ Disney.

До проєкту доєднався зірковий акторський каст. Шрека озвучив Майк Маєрс, Віслюка – Едді Мерфі, Фіону – Кемерон Діаз, а лорда Фаркуада – Джон Літгоу. Цікаво, що знаменитого шотландського акценту Шрека спочатку не було. Маєрс уже записав значну частину реплік іншим голосом, але наполіг на перезаписі. Сценарист Террі Россіо згадував, що під час тестів саме шотландський варіант викликав найсильнішу реакцію аудиторії. У підсумку цей акцент став невіддільною частиною персонажа.

Фінансово «Шрек» мав величезний успіх. При бюджеті у $60 млн світові збори з урахуванням повторних прокатів склали $490 млн. Успіх започаткував одну з найприбутковіших анімаційних франшиз. «Шрек 2» 2004 року заробив близько $934 млн, «Шрек Третій» – понад $807 млн, а «Шрек назавжди» – близько $756 млн. Чотири основні частини разом зібрали майже $3 млрд, а якщо додати два повнометражні фільми про Кота у чоботях – каса кіновсесвіту перевищує $4 млрд.

«Шрек» відзначився не лише солідними касовими зборами. У 2001 році його включили до основного конкурсу Каннського кінофестивалю – це був перший анімаційний фільм у боротьбі за «Золоту пальмову гілку» після «Пітера Пена» 1953 року. А вже наступного року мультфільм увійшов в історію «Оскара»: саме «Шрек» став першим переможцем новоствореної категорії «Найкращий анімаційний повнометражний фільм». Крім того, мультфільм номінували за адаптований сценарій.

Нинішнє повернення першого мультфільму має ще один важливий контекст. DreamWorks уже готує реліз «Шрека 5», який стане першою основною частиною серії за 17 років. Майк Маєрс, Едді Мерфі та Кемерон Діаз знову озвучують Шрека, Віслюка та Фіону. До команди приєдналася титулована акторка Зендея – вона озвучує доньку Шрека і Фіони, Феліцію. Режисерами нової анімаційної стрічки стали Волт Дорн, Конрад Вернон і Бред Еблесон. Прем'єра запланована на кінець червня наступного року.