Від Риму до сьогодення: історичні витоки конфлікту між Заходом та Росією

Протистояння Заходу і РФ, насправді має дуже глибоке коріння, яке сягає дихотомії, роздвоєність бінарного світу, що став спадкоємцем Римської імперії, що розкололася навпіл.

Звідси і чорно-біле сприйняття цивілізації та мітки поділу на «свій-чужий».

Римська імперія, як відомо, розпалася на Західну із центром у Римі та Східну із центром у Константинополі. Потім цей поділ продовжився у дихотомії Віри: католицизм – православ'я. Західна Європа стала спадкоємицею Західної частини Римської імперії, недаремно німецька протогодержавність починалася з Великої Римської імперії Німецької нації.

Спадкоємицею Східної імперії стала Візантія. Таким чином, Захід – це у ментальному коді імперський проєкт, але на республіканській основі. Після століть монархізму західна цивілізація дійшла реінкарнації Римської імперії як республіканського імперського проєкту США: капітолій, сенат, сенатори, елементи римського права у першооснові.

Дипломатія, ведення війн, сфери впливу – також суто римські. Навіть формування своєї ойкумеми відбувалося у рамках римської моделі: усі права для громадян та контрольовані «племена» без права громадянства.

Росія є спадкоємицею Візантійської імперії, якщо брати базову ідеологію та «заводські налаштування»: квазі монархічна форма правління, православ'я, замкнутість, есхатологія, Катехон-Утримуючий (ключовий елемент нової ідеології Путіна). Дипломатія, ведення війн – також суто «візантійські». До речі, в Україні помилково порівнюють РФ із Ордою та Монгольською імперією, що докорінно неправильно.

Монгольська імперія ніколи не прагнула збудувати «монгольський світ». Навпаки, монголи завжди асимілювалися у підкореному морі народів (юаньська династія у Китаї). Монголи максимально використовували місцеві особливості підкорених народів. Росія ж завжди, так само як і Візантія, прагнула створити «свій світ». Так, він теж виконував роль «плавильного котла», але лише частково.

Основа завжди була у відомій тріаді: Государ, Православ'я, Народність. Таким чином, боротьба в Європі – це вже півтори тисячі років – боротьба за римську спадщину між спадкоємцями Римської та Візантійської моделей світоустрою.

Слабка позиція Заходу у тому, що зазначена вище дихотомія не враховує наявність інших Світів. Китайська цивілізація, арабська, тюркська, індійська, латиноамериканська, іранська, розглядаються лише у контексті здатності засвоювання ними, хай і з національними (тубільними) особливостями, західної, «римської» моделі розвитку.

Саме тому вестернізована Азія на «римській моделі розвитку» сприймається на Заході у режимі «свій», а решта Азії – у режимі «чужий». Але світ змінився.

Світова історія більше не є лінійним продовженням спадщини Римської імперії. Це вже, як мінімум, децемоцентричний світ (від латинського децемо – десять).

І це пояснює, чому не вдалося досягти повної ізоляції РФ і зупинити розширення БРІКС. Справа у тому, що Росія зуміла зіграти на цій суперечності та нерозумінні Заходом таких країн як Південна Африка, Бразилія, Китай. І навіть Індія, яка завжди була ближчою до Заходу, почала балансувати.

І це проблема.

Тому що не страшно, коли вісь зла складається з КНДР, Сирії та Ірану. Гірше, коли «вісь зла» розширюється приблизно на третину Людства, включаючи Китай і втягуючи як магніт Центральну Азію та Індокитай.

Фініш такої політики дуже швидко настане, якщо Індія зрушить у бік Революції Глобального Півдня проти «глобального дворянства». Половину Людства вже у «вісь зла» не запишеш.

Що може змінити ситуацію?

Лише відмова від парадигми «римської імперської спадщини», відмова від моделі домінування, нова політика щодо сфер впливу (без разючої прірви щодо «громадян імперії» як до цінного людського капіталу та «варварів-союзників» як до людського ресурсу-палива). І мультикультуралізм, інклюзія чужих моделей розвитку, які обов'язково є неправильними.