«Перезавантаження» Росії. Чому Захід досі про це мріє?

Вчора Ізраїль обстріляв ракетами російську базу Хмеймім у Сирії, де якраз приземлився іранський літак. Фото та відео вибухів уже досить у мережі.

І знаєте, що трапилось? А нічого не трапилося. Взагалі. «Сармати» не полетіли на Вашингтон. Жодна «Третя світова» не почалася.

Як працюють «червоні лінії» на Близькому Сході та у Європі – загадка. Чому там можна обстрілювати російські бази, а тут – не можна збивати навіть «Шахеди» у повітряному просторі НАТО? Чому там усі держави НАТО висилають авіацію, аби жодна ракета не впала на Ізраїль, а тут усі спокійно дивляться, як ракети падають на українські міста?

Я думаю, усім зрозуміло, що мова не про страх «світової війни», а про гостре бажання «perezagruzka», що було єдиною реальною метою «західних партнерів» України.

«Perezagruzka» з РФ. Мир, дружба, жвачка. Друг Vladimir. Спільні фото у ковбойських шляпах. Запевнення у вічній дружбі. Нафтові контракти… От про що вони мріють, коли говорять про «підтримку України стільки, скільки буде потрібно». Потрібно кому? Україні? Чи тим, хто мріє через Україну зробити рашку більш «раціональною та зговірливою»?