Нардеп Артем Дмитрук: Впевнений, зі «Слуги народу» вийде 10-15 депутатів

Монобільшість кульгавіє. Зібравшись вперше після Нового року, Верховна Рада провалила кілька важливих законопроєктів і відправилась «карантинити». Втім, є думка, що черговий спалах коронавірусу – лише зручна «відмазкв», бо у більшості «слуг» та депутатських груп, лояльних до неї, просто немає голосів. І під час чергового «карантину» на Банкові намагатимуться виправити ситуацію.

Тим часом лави «слуг» продовжуються скорочуватися. Минулого тижня стало відомо, що з монобільшості буде виключено нардепа Олександра Трухіна, який ще в серпні минулого року оскандалився в гучному ДТП. Також про тимчасове виключення з фракції попросив Сергій Кузьміних, якого підозрюють у хабарі.

Проте проблеми у фракції президента почались набагато раніше. По суті, офіційним початком «війни проти своїх» у «Слузі народу» стало звільнення з посади спікера парламенту Дмитра Разумкова, однієї з ключових фігур команди Зеленського зразка 2019 року. Ексголова парламенту почав гуртувати біля себе інших незадоволених «слуг», створивши міжфракційне об’єднання «Розумна політика» та однойменну громадську організацію. Мало хто сумнівається, що це – фундамент для нової партії.

Одним із перших до команди Разумкова приєднався колоритний депутат0-пауерліфтер Артем Дмитрук. У 2019-му він виграв мажоритарку від «слуг» в 133 окрузі Одеської області.

Дмитрук не приховував свого роздратування політикою фракції, давно голосував всупереч волі керівництва і в результаті в листопаді 2021-го фракція виключила баламута зі своїх лав.

Депутат постійно повторює, що в нього є своя «команда» в місті біля моря. Мова про громадську організацію «Я одесит – мені не все одно», співзасновником якої він є. Головою цієї формації є діючий депутат від «Слуги народу», ресторатор Олексій Леонов. Разом вони 2020 року прийшли з квітами до Будинку профспілок в Одесі, аби пом’янути проросійських активістів, що загинули під час пожежі 2 травня 2014 року. Згодом Дмитрук знявся в фільмі, який з приводу цих подій створив одіозний блогер Анатолій Шарій, підозрюваний у держзраді. Також Дмитрук є апологетом Московської церкви в Україні та активним «антивакцинатором». А деякі його висловлювання можна назвати просто шокуючими: наприклад, Дмитрук називав нині вже покійного художника Олександра Ройтбурда «педофілом» та «наркоманом».

Попри все це, фізичні можливості нардепа-спортсмена ставали у нагоді «слугам народу»: наприклад, під час розгляду принципового для президента закону про ринок землі Дмитрук заважав опозиціонерам блокувати трибуну.

Дмитрук – професійний атлет, призер українських та міжнародних змагань і давно відомий в Одесі та за її межами. Але спортивними досягненнями його діяльність не обмежується

Нещодавно Дмитрук відзначився новим скандалом – цього разу в Одеській міськраді. Нардеп намагався прорватися на засідання земельної комісії, де мало розглядатися рішення про відведення землі під санаторієм Держприкордонслужби «Аркадія» на Гагарінському плато. Під час «прориву» він бігав по столах та стільцях. В результаті бійки постраждали десятеро людей, двоє були шпиталізовані. Подію кваліфіковано як хуліганство, але й сам Дмитрук подав заяви про перешкоджання його депутатській діяльності та отримання ним тілесних ушкоджень. І поки ця історія не отримала правової оцінки, політичні наслідки вже посипалися на нардепа – його від гріха подалі виключено з міжфракційного об’єднання Разумкова.

Свою поведінку нардеп пояснив боротьбою з місцевою земельною мафією: «Я завжди боровся з беззаконням та незаконною забудовою нашої Одеси! Я не боявся воювати проти земельної мафії, яка вже котрий рік намагається привласнити собі ласі шматочки біля моря. Саме з цією метою я приїхав на засідання земельної комісії, але мене та мою команду, журналістів намагалися не пустити».

В розмові з «Главкомом» Дмитрук розповів, як пережив розставання спочатку зі «слугами», а тепер ще й з Разумковим, чому вважає керівників «Слуги народу» «безтолковими менеджерами» та дав оцінкку політичним перспективам ексспікера та його проєкта.

Артем Дмитрук: Я, ще не будучи депутатом, ламав шлагбаум, викидав бандитів. Так, в мене бувають такі моменти

«Зараз губернатором в Одесі є взагалі політичний труп»

– Основна причина, чому я пішов зі «Слуги народу», полягає в тому, що з керівництвом партії, Офісом президента у мене були розмови щодо багатьох ситуацій, які хвилювали підприємців, громадськість, – заходить здалека Дмитрук. – Я дуже щільно займаюся громадською діяльністю та спілкуюся з великою кількістю людей. Коли я йшов на вибори (а це для мене перше депутатство), то обіцяв, що завжди буду залишатися на зв’язку. Я розумів, що не зможу вирішити абсолютно всі питання, хоча у людей є такий запит – ремонт лавочок, фарбування сходів у під’їзді і так далі...

І як «Слуга народу» вам заважала в цій вашій філософії?

Ну дивіться: аби максимально комунікувати з людьми, потрібні штаби, прийомні. Коли вони починають ходити та розповідати про свої проблеми на мітинги під адміністрації та Верховну Раду – це вже погано. Я з першого дня закликав керівництво «слуг» створити партійні штаби і завжди був готовий очолити одеську організацію, їздити та відповідати перед людьми. Цього перші пару місяців не відбувалося. Потім, коли почалися якісь проблеми, люди в Одесі були чимось незадоволені, я намагався донести це до голови фракції Давіда Арахамії, тодішнього голови партії Олександра Корнієнка… Вони казали «да-да-да», але нічого не вирішувалось. Тільки призначалися чергові корупціонери в правоохоронні органи, неспроможні губернатори. Зараз губернатором взагалі є політичний труп Гриневецький (Сергій Гриневецький – голова Одеської ОДА, колишній нардеп кількох скликань, голова ОДА в 1998–2005 роках, ексголова Одеської облради – «Главком»). Хоча є велика кількість молодих нормальних перспективних хлопців – юристів, економістів, менеджерів.

Але ж таких «молодих перспективних» і брали, і не тільки в голови ОДА. Але потім вирішили, що ще й досвід потрібний.

В Одесі от яка історія. Гриневецький на місцевих виборах був другим номером партії нинішнього мера Труханова «Довіряй ділам». Призначення Гриневецького було для мене явною ознакою зради одеситів з боку «Слуги народу». Ми ж, коли йшли на вибори, обіцяли боротися з місцевими корупціонерами, чиновниками, а потім взяли в свою команду людину з цього багна.

І чому ж її взяли?

В Одесі є такі великі бізнесмени, Кауфман та Грановський, які забігли в Офіс президента, якось грошовим чином вирішили питання і дали свої кадри для «контролю ситуації в області». У мене є колеги-депутати в облраді, що розповідають, які такси виставляє Гриневецький за участь в тендерах і які там йдуть відкати. Плюс ви знаєте моє позитивне ставлення до російської мови, позицію, що не можна закривати ЗМІ, збір підписів щодо відставки голови НАБУ Ситнику – все це відрізнялося від позиції партії «Слуга народу». Перші пів року чи навіть рік я ще намагався бути толерантним, хоча і лаявся на комісіях в Мінрегіоні, коли йшла дискусія щодо поділу об’єднаних територіальних громад. Мені почали погрожувати, що можуть виключити. Ну, виключать – то й все. Тут не треба шукати нічого особливого.

А на місцевих виборах вони повністю злили «Слугу народу» в Одесі – просто розпродали квоти місцевим елітам. Я тоді вимагав, аби взяли нормального кандидата в мери, який міг би показати результат, а мені президент в кабінеті прямо сказав, що нам цього не треба. Наш кандидат (комік Олег Філімонов – «Главком») посяде гідне третє-п’яте місце – й годі. Ким для мене був президент, коли я йшов в депутати? Це був майже ідол, на якого ми орієнтувалися та довіряли. І коли мені ця людина каже, що ми просто гідно хочемо представити свого кандидата і не втручатися в місцеві історії, це вже було для мене меседжем, після якого я зробив серйозні висновки.

Банкова зливала вибори в Одесі, виставивши на них коміка Олега Філімонова?

«Кауфман та Грановський пообіцяли Офісу курувати ситуацію в місті»

Хто зараз реально контролює ситуацію в Одесі? Нинішні наїзди правоохоронців на Труханова у тій же справі заводу «Краян» якось не вказують на те, що є якийсь «договорняк» між ним і центром.

Для мене суб’єктивно Труханов є злочинцем, який системно знищує моє місто вже сім років поспіль. Там же не тільки про «Краян» мова. За президентства Порошенка Труханова теж починали потихеньку «качати», але тільки задля того, аби його контролювати та аби гроші їздили з Одеси до Києва. Пам’ятаєте ж, як Труханов дякував Порошенку за все, що відбувається в Одесі.

Тобто зараз, на вашу думку, відбувається те саме?

За Зеленського знову почалися всілякі суди. Труханов знову почав возити гроші, вийшов на пресконференцію і подякував вже новому президенту за все, що відбувається в Одесі. Кримінальні справи Банкова заводить, аби контролювати діяльність в місті в своїх інтересах. Колись в Одесі був такий «сірий кардинал» Галантерник, потім його залякали чи щось зробили і зараз його нема. Як я вже казав, Кауфман та Грановський пообіцяли Офісу, що вони будуть курувати ситуацію в місті. Всі рішення Труханов узгоджує з ними, депутати облради та міськради звітують перед ними про свою роботу. Звісно, у мера лишилися свої інтереси в міськраді, якісь комісії, і все.

Тут потрібне важливе уточнення. Так Труханов «ганяє гроші» до Києва чи Кауфман з Грановським?

Без різниці, це одна компанія. Може, вони змінюються: один місяць – один, а другий – інший. Коли були парламентські та місцеві вибори, вони просто викуповували місця у списках «Слуги народу». Поставили всюди своїх людей і наразі контролюють ситуацію та партійний осередок в Одесі. Вони гарантують, що домовляться з іншими партіями, групами, депутатами і не буде якогось «кіпішу».

А чому, якщо це відбувається, про цю ситуацію мовчать інші опозиційні сили в Одесі? Купа ж є конкуруючих до Кауфмана та Грановського кланів. Не ви ж один там такий інформований.

Все максимально просто. По-перше, багато боягузів. А по-друге, дуже зручно домовлятися, бо всі хочуть бути біля годівниці. Якщо не біля основного корита, то хоч трохи поруч. А мене ці брудні бабки не цікавлять. Може, просто інші не знають.

Артем Дмитрук: «В команді Разумкова є люди, яким незрозуміла моя історія в Одесі і яким не сподобалося те, що відбулося»

«У кабінеті президента мене попросили голосувати за відставку Разумкова»

Те, що після історії зі стрибаннями по столах ви пішли з міжфракційного об’єднання Разумкова «Розумна політика» – це така джентльменська угода? Вас попросили не кидати тінь на цновий проєкт, що формується навколо ексспікера?

Партії Разумкова ще нема, і для мене питання сьогодні прийняти політичне рішення щодо вступу в якусь партію не стоїть. Побувавши в «Слузі народу», я розумію, що ще раз обдурити своїх виборців в Одесі я точно не хочу. Щодо вступу до цього депутатського об’єднання: я – перша людина, яка відкрито підтримала Разумкова як публічно, так і в кабінеті президента. Там тоді сиділи Зеленський, Єрмак, Шефір, Корнієнко. Мене попросили голосувати за відставку Разумкова, бо інакше я виставлю себе некомандною людиною і все таке. Були навіть деякі погрози, що таким сміливим бути не вийде. Але я публічно не підтримав його відставку. Після цього Дмитро Олександрович підійшов і запропонував вступити до об’єднання. Не питання – у Верховній Раді їх величезна кількість.

Ну, всі ж розуміють, що це міжфракційне об’єднання – особливий випадок…

Сто відсотків, що це об’єднання має бути проекцією майбутньої партії. Я ж цього не заперечую, як і те, що партія «Слуга народу» дала мені можливість зайти до парламенту. Але для мене це об’єднання на цьому етапі було можливістю з більшою кількістю депутатів просувати якісь свої проєкти, які просто не заходять під купол. Після цієї історії в міськраді Разумков мене підтримав, хоча хтось написав, що не підтримав. Ми з ним просто поговорили і прийняли обопільне рішення, що на якийсь час я вийду з «Розумної політики». В команді Разумкова є люди, яким незрозуміла моя історія в Одесі і яким не сподобалося те, що відбулося. Але я, ще не будучи депутатом, ламав шлагбаум, викидав бандитів, які виселяли з квартир діток-інвалідів… Так, в мене бувають такі моменти... Проте я не хочу, щоб хтось з групи Разумкова відповідав за мене перед тими ж журналістами: що от у вас є такий хуліган, який бігав по столах. Я туди з легкістю вступив та вийшов, бо це просто міжфракційне об’єднання.

Ви розповіли, як вас «ламали» в кабінеті президента. Наскільки часто депутатам від «Слуги народу» влаштовують такі індивідуальні аудієнції в такій солідній компанії в Офісі глави держави? Чи до вас був якийсь особливий підхід?

Раніше, коли головою Офісу був Андрій Богдан, було дуже багато випадків, коли питання депутатів вирішувалося на місці. Тобто було пряме спілкування. Я маю на увазі не «шкурняки», а коли, наприклад, на окрузі у депутата не будується якийсь дитячий садок. Президент реально брав слухавку, дзвонив в область губернатору і конкретно питав: «у чому проблема?». Це відбувалося упродовж перших кількох місяців.

Але коли хтось із депутатів йшов проти ситуації, то, звичайно, їх викликали, аби поговорити. Я сам був в Офісі президента вперше, мабуть, перед місцевими виборами. Коли була розігріта обстановка і мене покликали, щоб роз'яснити ситуацію в Одесі. Бо я багато виступав, критикував і так далі. Вдруге – коли я виступив проти відставки Разумкова.

Але особисто Зеленський ніколи, наскільки я знаю, нікому не погрожував. А от Арахамія, Корнієнко – вони любителі погрожувати. Особливо якщо у хлопців є якісь бізнеси, підприємства… Це якось точно не по-парламентськи.

Оточення Зеленського запевняє, що всі ключові рішення ухвалює особисто президент. Чи це справді так, на вашу думку?

Я із Зеленським ніколи не розмовляв віч-на-віч. І ніхто з депутатів навіть не розповідав, що вони з президентом розмовляли віч-на-віч. Якщо суто інтуїтивно судити, то рішення ним не приймаються одноосібно, це точно. Особисто він приймав рішення, можливо, протягом перших пів року, коли були зустрічі з фракцією. Безумовно, оточення на нього тисне, впливає – не знаю, як правильно сказати. Причому це оточення налякане тим, що вони не зможуть реалізуватися більше ніколи і ніде, це їхній єдиний шанс у житті щось урвати – тут і зараз. І в жодному разі не допустити нікого до тіла, щоб Зеленський не дізнався об'єктивну інформацію. Тільки вкладають йому у вуха, що треба їм.

Експрезидент Віктор Ющенко колись казав на емоціях депутатам своєї фракції, що він їх на смітнику знайшов. Зеленському притаманний такий тон спілкування?

Ніколи в житті зі мною так ніхто не розмовляв. Навіть коли депутати виходили з фракції, не було таких кричущих випадків, щоб когось обзивали, принижували, казали, що знайшли на смітнику. Принаймні, я цього не чув. Просто керівництво абстрагувалося від депутатів, від колективу.

Об’єднання Разумкова, власне, що з себе зараз представляє? «Слуга народу» свого часу була, та і залишається, групою абсолютно різних людей, і очевидно, що і «Разумна політика» така ж різношерстна, просто там зберуться всі ображені.

Коли «Розумна політика» створювалася, я сказав, що мені в ній потрібно – вирішення певних питань в Одесі. Дмитро Олександрович запевнив мене в підтримці. Там зараз збираються люди, які певним чином розчарувалися в «Слузі народу» і є тільки один нардеп з «Батьківщини» (Андрій Ніколаєнко – «Главком»). Мабуть, вони і об’єднуються навколо втраченої надії, що була пов’язана з партією.

Як в цьому об’єднанні приймаються рішення?

Те, що я вже встиг побачити: вони збираються напередодні пленарного тижня, розбирають певні законопроєкти і напрацьовують єдину позицію щодо голосувань. Таких засідань було вже декілька.

Тобто фактично це окрема депутатська група?

Функціональні можливості такі самі, як у групи чи фракції. Враховуючи, що була навіть презентація однойменної громадської організації.

Наскільки ця організація є лідерською, бо партії в Україні поки саме такі? Наскільки все залежить від персони Разумкова? От він щось скаже – і баста. Чи як всі зібралися, так само можуть і розбігтися?

Я, наприклад, з Дмитром Олександровичем два роки до цього в парламенті практично не спілкувався. Це об’єднання, дійсно, було зібрано за дуже бурхливих обставин. І тут просто об’єктивно важко оцінити перспективи цієї команди, бо надто мало часу ще минуло. Хотілося б вірити, що це буде єдина команда.

Чи зможе Разумков створити реальну конкуренцію Зеленському в майбутньому і чи будуть його «мочити» далі сильніше?

Дивіться, я ж не йду президенти, але мене «мочать» з усіх боків. Кожного ранку я отримую довідку зі сповіщень на телеграм-каналах щодо «багнюки» про мене, це все коштує моїм опонентам багато тисяч доларів. Мабуть, і Разумкова будуть «мочити». Чи є він реальним конкурентом Зеленському? Так. Сьогодні у Разумкова реально є рейтинг. У другому турі він реально виграє у будь-якого з політиків, хоча у Зеленського зробити це буде складніше. Чи буду я в команді Разумкова, чи ні, але я буду його підтримувати. Навіть якщо він від мене відхреститься. Я б точно не хотів бачити при владі старих політиків на кшталт Порошенка.

Артем Дмитрук підтримує Московську церкву в Україні (УПЦ МП). На фото депутат разом з митрополитом Онуфрієм

«І Корнієнко, і Арахамія – безтолкові менеджери»

Ви вже згадували про верхівку «Слуги народу» – голову політради та фракції Давида Арахамію, першого віцеспікера, колишнього голову партії Олександра Корнієнка, який поступився цією посадою Олені Шуляк. Як би ви оцінили їхні менеджерські якості, ці люди придатні для управління таким великим колективом?

Абсолютно ніяк. Як людина з бізнесу можу сказати, що їхній коефіцієнт діяльності – нульовий. Шуляк, щоправда, тільки почала, але я не вірю, що їй вдасться якось змінити ситуацію. Якщо моделювати ситуацію, як в бізнесі, то ці люди просто вбили компанію, загнали її в мінус та роблять все, аби вона йшла вниз. Починаючи з відсутності комунікації з персоналом, тобто з депутатами. І Корнієнко, і Арахамія – абсолютно безтолкові менеджери. Я не раз спілкувався з Корнієнком на тему політтехнологій та розвитку партії на місцях, пропонував мільйон ідей, але вони нікого не цікавили. Або їм не давали цього робити і не дають, або вони є повними нулями. На початку вони говорили про створення хабів, де будуть збиратися професіонали і представляти свої пропозиції, але нічого не робилося.

Але ви ж розумієте, що таку велику кількість різних людей, які зараз перебувають у монобільшості, дуже важко тримати в кулаці і задовольнити інтереси взагалі усіх? І ці конфлікти неминучі.

Це ж не «хотєлкі» якогось конкретного депутата, якісь «шкурняки»… Я вимагав від них того, що обіцялося на президентських та парламентських виборах. Я ж не просто претензії висловлював, а пропонував конструктивні рішення. Там же є історія з грошима, які отримують депутати від «Слуги народу» за якоюсь системою…

Ви їх отримували?

Я ніколи не був у цьому близькому оточенні і не міг зрозуміти, звідки це все береться і як виходить. Вони розуміли, що зі мною в цю гру не зіграєш і якщо завтра почнуться «косяки», я про це розкажу і покажу, як це відбувається.

Слухайте, ви дійсно крутилися в цьому колективі і не знали, хто кому роздає гроші?

Пам’ятаєте, також виключений з фракції Гео Лерос заявив про кількох депутатів, які просто не в курсі про те, що роздаються якісь гроші. І мені приємно, що в цьому переліку був я. Я реально не розумів, як воно працює, хоча мене приписували до групи контрабандиста Павлюка, ще кудись (Ілля Павлюк – давній друг Зеленського, який відповідав за вибори на мажоритарці. Хоча у нього нема жодних формальних посад, вважається, що під його контролем знаходиться низка нардепів «Слуги народу» – «Главком»).

Ну ви ж не могли, перебуваючи у фракції, бути в вакуумі. Це ж все одно хай і неоднорідний, але єдиний соціум.

Почнемо з першого Трускавця, де всі нові депутати зібралися. Я приїхав туди на своїй автівці і враховуючи, що був тоді ще діючим спортсменом, взяв відповідне обладнання. І коли там в ресторанах щось вирішувалося, стояв під готелем і «качався». Тоді й почався той процес «відколу», коли якісь процеси вирішувалися за столами, а я не втручався в ці історії.

Тобто, умовно кажучи, керівництво вважає, що у фракції є депутати, на яких можна впливати, а є такі, на яких – ні?

Є депутати, які ходять в Офіс президента, вирішують якісь питання. Є люди, які їздили п’яними за кермом, і їх за це підвісили, вони, мабуть, і без грошей будуть за все голосувати. Звісно, є різні ситуації.

Скільки цих груп наразі існує у «Слузі народу»: Павлюка, Коломойського, «кварталівці»?..

Зараз говорити про це дуже складно. Якщо раніше можна було реально розділити фракцію на групи, то зараз не так. Я впевнений, що десь 10–15 депутатів вийде з фракції. Зараз у них просто нема голосів, бо люди просто не приїжджають на засідання. Справа ж не в «ковіді» насправді. Депутати ж спілкуються з людьми і розуміють, що не з усім треба погоджуватись, не за все голосувати.

14 лютого Верховна Рада за ініціативою голови фракції «Слуга народу» Давиду Арахамії має зібратися, аби заслухати силовиків у справах, у яких фігурують депутати з різних політичних сил – зокрема, в цьому списку є і ви. Як ви оцінюєте ситуацію, коли вас ставлять в один ряд з Віктором Медведчуком, Петром Порошенком та вашим колишнім колегою з фракції Олександром Трухіним. Чого ви очікуєте від цього засідання? Чи відчуваєте тиск правоохоронців?

По-перше, я чекаю на об’єктивне розслідування, аби Гєна Труханов та його «опричники» відповіли. Я розумію, що до цього можна скептично ставитись, але їх треба виводити на чисту воду. В телеграм-каналах розганяють новину, що Дмитрука посадять на п’ять років, хоча це фейк. Я знаю, що спускаються якісь команди, з’являються якісь чутки, але приховувати мені точно нема чого.

Я виступаю за об'єктивне розслідування обставин, ситуації, яка склалась в Одесі. І сам вимагатиму і від генерального прокурора і міністра внутрішніх справ, щоб ситуація була розслідувана і було винесено об'єктивне та справедливе рішення. Єдиний мій зв'язок з фігурантами цього списку – те, що всі ми є народними депутатами і спецсуб’єктами для розслідування. Але ж ситуації абсолютно різні.

Після виключення з фракції вас погрожували виключити також з комітету з питань правоохоронної діяльності. Є якась активність в цьому напрямку?

Так, цей Мотовиловець (Андрій Мотовиловець – перший заступник голови фракції «Слуга народу» – «Главком») написав таку заяву. Але для цього є процедура – голосування у Верховній Раді. Поки я в комітеті і вимагаю, аби на нього прийшов голова Нацполіції, прокурор Одеської області, які розповіли б про події, що відбуваються в Одесі. Поки працюю.

Павло Вуєць, «Главком»