Огірки за 200, цибуля за 80. Міністр агрополітики пояснює, що трапилося

Україна припинить до нового сезону експорт зерна та олійних культур до Польщі. Такого компромісу було досягнуто після протестів польських фермерів, які обурені засиллям дешевого українського збіжжя, що збиває ціни на продукцію місцевих виробників. На фоні скандалу навіть пішов у відставку міністр сільського господарства та сільського розвитку Польщі Генрик Ковальчик, а ця болюча тема окремо обговорювалась під час недавнього візиту Володимира Зеленського до Польщі.

У п’ятницю, 8 квітня, наступник Ковальчика Роберт Телус та міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський на спільному брифінгу заявили про тимчасову зупинку постачання українського зерна та олійних в Польщу. Лишилося лише оформити ці наміри офіційно, що має статися найближчим часом. Транзит польською територією при цьому збережеться, а задля подальшого уникнення непорозумінь щодо нього ще будуть затверджені нові спрощені правила.

Агроарні міністри Польщі Генрик Ковальчик та України Микола Сольський домовились про припинення експорту зерна та олійних культур до Польщі

фото з відкритих джерел

Поки українські фермери вирішують, як спродати попередній урожай, їм вже зараз треба думати про наступний. На початку березня в Україні стартувала посівна. Звісно, це відбувається, як і зазвичай, в цю пору року щороку, проте тепер галузь сповна пожинає наслідки повномасштабної війни: втрачено великі посівні площі, рекордно здорожчали витратні матеріали, ускладнена торгова логістика. Все ставить під питання існування українського агробізнесу. Фінансова подушка, яку накопичили аграрії до війни, дозволяла їм протягом деякого часу залишатися на плаву, але чим далі – тим складніше. Тому вони всі разом і кожен окремо тепер намагаються викручуватися різними способами, зокрема, ставкою на вирощування більш прибуткових культур.

Втім, попри тимчасову втрату земель на Півдні на Сході та інші складнощі, сівба триває. І за всіма прогнозами, українці не залишаться без свого продовольства. До того ж, в країні через низку факторів, спричинених війною, суттєво падає споживання: за різними оцінками, його скорочення складатиме 10-20%.  

Міністр агрополітики та продовольства Микола Сольський в розмові з «Главкомом» коментує головні проблеми, з якими стикнулися українські аграрії, називає причини масованого переходу агроторгівлі на безконтрольну готівку та пояснює, чому в огірках та помідорах по 200 грн за кілограм нема нічого екстраординарного.

Звісно, уряд очікував, що нинішня посівна буде проблемною. Та як ви нині оцінюєте нинішню ситуацію: справи не такі кепські, як могли б бути?

Ми очікували значно більшого падіння (посівних площ), але побачили, що настільки великого не буде. Також обсяги посівів озимих культур виявились кращими, ніж вважалось восени. Дані з супутників показують більший посів.

Але падіння все одно відбудеться. За останні два-три місяці ми зрозуміли, наскільки величезними є площі замінованих земель. Це не просто неприємна новина, а те, з чим доведеться жити: це значно більше, ніж було будь-де за багато десятиліть.

Як різні області в результаті війни та окупації змінили звичну модель посівної? Зокрема, помітна тенденція, що баланс змістився в бік дорожчих олійних культур.

Як правило, ті області, де було більше посівів кукурудзи, трохи їх зменшили. Бачимо часткове заміщення кукурудзи соєю або соняшником в різних регіонах. Бачимо значне збільшення посівів цукрового буряка, тому що цукор – в ціні і його вигідно експортувати. Але якщо казати про буряк – це лише додаткові десятки тисяч гектарів, а не сотні тисяч.

Так, деяка перевага в бік олійних відчувається, але у нас, слава Богу, ринок диктує, що саме сіяти. Зараз в пріоритеті – зменшення навантаження на логістику та затрат фермера, за яких йому більш комфортно працювати та потенційно заробити більше. Я ставлюся до цього спокійно, бо так само могло бути і без війни. Наприклад, в Штатах фермери щороку залежно від співвідношення ціни сої та кукурудзи, затрат на їхнє виробництво, збільшують посіви тієї або іншої культури. Це абсолютно нормальна практика.

Цього року аграрії частіше віддають перевагу олійним перед зерновими

фото з відкритих джерел

«Більшість аграріїв минулого року опинилися в мінусі»

Чи під час війни хтось слідкує за сівозміною, аби фермери за нинішніх скрутних обставин не зробили головну ставку, наприклад, на соняшник, який досить виснажує ґрунт?

Насправді за сівозміною ніколи «зверху» не слідкували, система сама себе досить сильно в цьому плані регулює. Сіяти соняшник за соняшником у більшості випадків не дозволяє не совість аграрія, а те, що це просто невигідно та технічно неможливо робити. Звісно, такі випадки є, але в масштабах галузі вони є мінімальними. Нема сенсу витрачати гроші, щоб потім отримати проблеми з полями. Трошки більше посівів соняшника призведе до більшого навантаження на ґрунт, але це буде враховано під час посіву наступного року.

Через міграцію мільйонів українців за кордон в країні впало споживання агропродукції. Наскільки експорт дозволяє аграріям компенсувати ці втрати?

Насправді аграрії не ставлять собі таке питання, це для них не має особливого значення. Просто ці обсяги, які «недобираються» всередині країни, йдуть на експорт.

Український аграрний сектор за останні роки став дуже високотехнологічним, успішно вписався у світові ринки, став основним джерелом валютної виручки для країни. Чи можна казати, що внаслідок війни він деградує? Принаймні, аграрні асоціації писали листа на ім’я прем’єр-міністра, в якому попереджали, що галузь рухається до глибокої системної кризи. Ви згодні з такими оцінками, чи вони перебільшені?

Більшість аграріїв минулого року опинилися в мінусі. Звичайно, це спричинило певну кризу і зрозуміло, що у нас в умовах війни зменшилося кредитування галузі. Основна проблема у них зараз – з ліквідністю. Нема достатніх коштів, які необхідні для максимально ефективного ведення бізнесу.

А банки навпаки від ліквідності пухнуть. Аграрії якраз вимагають продовжити термін дії пільгового кредитування. Уряд має змогу допомогти з цим питанням?

Є програма пільгового кредитування «5-7-9»: минулого року розмір державних гарантій для аграріїв складав 80% від суми кредиту, цього року – 50%. Це дає можливість аграріям легше взяти кредит, особливо коли є проблеми з заставами.

«Суттєва частина ринку працювала за готівку і офіційно не повертала валютну виручку»

Через окупацію Україна тимчасово не контролює землі Півдня. Як вдасться компенсувати ці втрати, зокрема овочевої продукції, якою Південь традиційно годував Україну?

Залежно від того, що саме компенсувати. Миколаїв та Херсон вирощували багато озимої пшениці, більш ніж половина якої експортувалася. Тепер її експортується трошки менше і в плані експорту цим регіонам заміни не знайшлося. Чи нам через це не вистачає хліба? Вистачає. Щодо овочів – це дійсно втрата, бо в Миколаївській та Херсонських областях був найбільший полив та врожай ранніх овочів. Рівноцінної заміни їм також наразі нема.

Дані з супутників показують: обсяги посівів озимих виявились більшими, ніж вважалось восени

Єдина наразі можливість експортувати продукцію морем – «зерновий коридор». Але він є дуже ненадійним через постійні перепони, які ставлять росіяни при перевірці суден та погрози взагалі це вікно заблокувати. При цьому і з українського боку не все так гладко – так, правоохоронці фіксують злочинні схеми при експорті українського зерна. Які б ви, як профільний міністр, виділили основні зловживання, до яких вдаються аграрні «стейкхолдери»?

У нас є неповернення валютної виручки, яке має дві причини. Одна з них – стара, бо частина агробізнесу історично знаходиться в тіні. З цим борються, зокрема, запровадженням мінімальних податкових зобов’язань на гектар землі, але все одно ця проблема існує. Друга – це різні валютні курси готівкової та безготівкової гривні та затримки з відшкодування ПДВ, які виникли минулого року. Це спричинило те, що суттєва частина ринку працювала в готівці і офіційно не повертала валютну виручку, хоча неофіційно вочевидь повертала. Окрім вже згаданих податкових зобов’язань на гектар, методом боротьби з таким станом речей є закон, що передбачає умови повернення валютної виручки. Він вже підписаний, набрав чинності, але аби він повноцінно запрацював, треба прийняти ще додаткові податкові зміни. Сподіваюсь, що їх проголосують у найближчий місяць.

Враховуючи нестабільну позицію росіян, чи шукається якась альтернатива коридору і чи може вона існувати в принципі?

Рівноцінної заміни цьому коридору бути не може.

Усім, що пов’язано з зерновим коридором, займається чомусь більше не ваше відомство, а Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури на чолі з Олександром Кубраковим…

Портами у нас в першу чергу займається Мінінфраструктури – чи то питання вивезення зерна, чи вивезення металу, чи руди. А потім до цього долучається профільне міністерство.

Порти, користуючись ситуацією, зараз виставляють для аграріїв захмарні тарифи на свої послуги. Держава на це якось може вплинути?

Завжди, коли щось знаходиться в дефіциті і попит перевищує пропозицію, зростають ціни. Як ми можемо на це вплинути?

Наприклад, коли був стрибок цін на автозаправках, президент зібрав трейдерів і закликав до совісті. А аграрії в нинішніх умовах – це єдині преміум-клієнти для портів. Могли б і піти їм назустріч.

Ми ж реалісти. Сподіваюсь, що і надалі це буде вирішуватись тільки на комерційних умовах.

«Ми кожен рік в кінці зими-на початку весни дивуємось, чому овочі дорожчають»

Що зараз відбувається з цінами на продукти в самій Україні, у нас вони часто вище, ніж у сусідній Польщі? Зрозуміло, що зараз не сезон для овочів, але ціни на моркву, цибулю, томати, здається, побили всі рекорди. Це притому, що паливо дешевшає, а гривня стабільна, та ще й ревальвує в останні місяці.

Це пов’язано з тим, що зараз на ринку мало тих же томатів, на вулиці сніг. У кінці сезону завжди менше овочів, ніж на початку, а свіжих ще не з’явилось. Логістика в Україну дорога. Цього року були й нестандартні ситуації, пов’язані з Туреччиною, – найбільшим постачальником томатів у Європу. Після землетрусів Туреччина мала певний період заборони на експорт овочів, доки вони не розібрались, що далі робити. Все це разом впливає на ціни.

Більше того скажу: в принципі, завжди так було, є і буде не тільки в нас, а й в інших країнах. А ми кожен рік в кінці зими-на початку весни дивуємось, чому овочі дорожчають. Просто є певні закони ринку.

Вартість помідорів в українських магазинах вже обігнала ціни на м’ясо

Здорожчання хліба – теж сезонний фактор?   

У нас завжди навесні відбувається здорожчання хліба. За винятком окремих сезонів, до появи нової пшениці стара пшениця та відповідно хліб коштують дорожче, ніж восени. Тому що пшениці лишається менше, відповідно настає «час продавця», який і диктує ціну. Коли з’являться нові овочі в Європі та в Україні, тоді вони поступово дешевшають на полицях. Це відбудеться десь з другої половини травня.

Люди, як і раніше, продають землю

Чи не вийде, як з яйцями, які минулого року через те, що низка птахофабрик просто припинила роботу через окупацію, обстріли та збій технології виробництва, різко підскочили в ціні? Та так фактично на цій позначці й застигли, хоча були заяви, що як тільки галузь прийде до тями, це позначиться і на зменшенні цін.  

Слухайте, на будь-якому ринку є причини, чому ціни стрибають – інакше це просто не функціонує. Вас же не дивує, чому ціни на квартири стрибають. Про причини, чому яйце зросло в ціні того року, вже багато сказано, а цього року бізнес завіз курок-несучок і збалансував ціну. Але тепер постає питання – яким буде запит на яйця на експортних ринках, якою там буде ціна і де буде продавати вигідніше. Як і те, чи наші люди з-за кордону будуть повертатися сюди, чи станеться, не дай Боже, нова хвиля виїзду – всі ці фактори будуть впливати на ціни на яйце. Є й діаметрально протилежні очікування щодо ціни зерна цього року: як ті, що воно буде коштувати багато, так і такі, що мало. Але поки я не бачу підстав для особливої волатильності цін на агропродукцію, якщо не станеться якихось екстрених випадків, які не можна спрогнозувати.

Захмарні цінники на томати, огірки чи банани – це українці якось можуть пережити. Але чому такою розкішшю стають морква та цибуля?

У моркви та цибулі така сама доля, як у гречки. Коли ціна висока, то всі починають їх сіяти. Коли ціна провалюється, – всі припиняють сіяти. Через те, що спостерігається дефіцит, ціна знову злітає. І ось такі гойдалки з цими продуктами постійно відбуваються, і не тільки в Україні. На нинішню ціну цибулі вплинуло й те, що багато її було втрачено в Херсоні і Миколаєві.

«Борщовий набір» суттєво подорожчав, зокрема через моркву та цибулю

Про ринок землі, який ви так відстоювали. Що зараз відбувається з земельними угодами? Наскільки купівля землі є привабливою в умовах війни? Чи не став цей ринок на паузу?

Хтось намагається поставити на паузу, хтось – ні. Якихось загальних яскраво виражених тенденцій немає. Люди, як і раніше, продають землю в селах, коли трапляється якась біда або навпаки велике щастя. Просто так не продають. Збільшилась пропозиція землі на сході країни зі зрозумілих причин. Так само там збільшилась пропозиція й іншої нерухомості. Запит на ці землі є, аграрії їх купляють, міністерство на своєму сайті веде постійний моніторинг угод.  

Фактор ризику впливає на ціну землі?

У відносно спокійних регіонах – ні, а в східних – так. Ціна зменшилась, якщо говорити в прив’язці до долара, хоча в гривневому еквіваленті лишилась на такому ж рівні, як до війни.

Чи ви відстежуєте, що відбувається з землями на окупованих територіях? Чи їх засівають?

Засівають, причому великий відсоток земель. Багато наших фермерів там продовжують займатися обробкою. 

Павло Вуєць, «Главком»