Яке релігійне свято відзначається 14 липня 2026: традиції та молитва

14 липня Православна церква України за новоюліанським календарем вшановує пам'ять святого апостола від сімдесяти Акили, його дружини Прискилли, благовірного князя Оскольда (у святому хрещенні Миколая) – першомученика Київського, а також мученика Юста Римського, преподобних Єлія, Онисима Магнезійського та Стефана Махрицького. У народному календарі цей день відомий як Акила Солом'яний або Дозори – назви пов'язані з розпалом жнив, традицією плести вироби із житньої соломи та пильнувати поля від негоди й пожеж.

«Главком» розповідає про релігійні свята, історію, традиції та прикмети 14 липня 2026 року.

Зміст

• Релігійні свята та їхня історія
• Молитва дня
• Народні вірування та прикмети

Релігійні свята та їхня історія

День пам'яті святого апостола від сімдесяти Акили

Святий апостол Акила належить до числа сімдесяти апостолів і вважається одним із найближчих учнів та співпрацівників апостола Павла. Разом із дружиною Прискиллою він зробив вагомий внесок у поширення християнства в перші десятиліття існування Церкви.

За церковним переданням, подружжя мешкало в Італії та займалося виготовленням наметів. Після знайомства з апостолом Павлом Акила і Прискилла прийняли християнську віру та долучилися до його місіонерської діяльності. Вони супроводжували апостола під час проповіді Євангелія, допомагали засновувати перші християнські громади, а їхній дім став місцем молитовних зібрань і духовного життя перших християн.

Згодом апостол Павло поставив Акилу єпископом міста Гераклея. Виконуючи архіпастирське служіння, він проповідував християнство в Греції, Малій Азії, Ахаї та інших землях, навертаючи людей до віри в Ісуса Христа та закликаючи відмовитися від язичництва. Його місіонерська діяльність сприяла зміцненню перших християнських громад у різних регіонах Римської імперії.

За свою проповідницьку діяльність Акила та Прискилла зазнали переслідувань. Згідно з церковною традицією, вони залишилися вірними християнській вірі до кінця життя та прийняли мученицьку смерть, через що Церква вшановує їх як приклад самовідданого служіння Христу і непохитності у вірі.

День пам'яті благовірного князя Оскольда, першомученика Київського

Також 14 липня Православна церква України вшановує пам'ять благовірного князя Оскольда (Аскольда) – першомученика Київського, якого  вважають одним із перших правителів Києва, що прийняв християнство, та одним із найдавніших християнських князів на українських землях.

Згідно з літописною та церковною традицією, після походу руського війська на Константинополь у 860 році князь Оскольд під впливом подій, пов'язаних із Візантією, прийняв рішення охреститися. Під час хрещення він отримав ім'я Миколай. Разом із князем нову віру прийняла частина киян, а в столиці Русі виникла одна з перших християнських громад. Ці події в історіографії та церковній традиції відомі як Аскольдове хрещення і вважаються одним із найперших етапів утвердження християнства в Києві задовго до офіційного Хрещення Русі за князя Володимира Великого.

У 882 році владу в Києві захопив новгородський князь Олег. За свідченням «Повісті минулих літ», Оскольда було вбито під час приходу Олега до міста. Після його загибелі язичництво знову стало панівною релігією при князівському дворі, а перші християнські громади опинилися під тиском.

Саме мученицька смерть за вірність християнству стала підставою для церковного вшанування князя Оскольда як першомученика Київського. У православній традиції він є символом раннього поширення християнської віри на українських землях, а його діяльність розглядається як важливий історичний крок, що передував хрещенню княгині Ольги та офіційному Хрещенню Русі князем Володимиром Великим у 988 році. Його пам'ять є нагадуванням про витоки християнської традиції Києва та ранню історію української державності.

Окрім апостола Акили та князя Оскольда, 14 липня згадують мученика Юста Римського, преподобного Єлія, преподобного Онисима Магнезійського, якого церковна традиція вшановує як чудотворця, а також преподобного Стефана Махрицького.

Молитва дня

Окремої загальновідомої канонічної молитви саме до святого апостола від сімдесяти Акили у сучасних українських православних молитовниках немає. У день його пам'яті віряни зазвичай звертаються до святого власними словами або читають коротку молитву такого змісту:

Також у православній традиції цього дня можна читати загальну молитву до святих апостолів або звертатися до святого Акили власними словами, просячи про зміцнення віри, мир у родині, взаєморозуміння між близькими та Боже благословення.

Народні вірування та прикмети

У народному календарі дата відома під назвами Акила Солом’яний та Дозори. Перша назва пов’язана з пам’яттю апостола Акили та періодом жнив, коли, за народними звичаями, із житньої соломи плели пояси та вінки. Друга виникла через традицію виставляти дозорців на полях, які стежили за зміною погоди, щоб вчасно попередити громаду про грозу, сильний вітер чи пожежу від блискавки.

Серед народних звичаїв цього дня особливого значення надавали добрим справам. Вважалося доброю традицією допомогти тим, хто потребує підтримки, приділити увагу рідним, завершити розпочаті справи та уникати конфліктів.

Народні прикмети пов’язують 14 липня із прогнозуванням погоди.

• Якщо день видається ясним і сухим, очікували теплої та тривалої осені.
• Дощ цього дня, за повір’ями, міг свідчити про затяжну негоду протягом наступного тижня, але водночас віщував багатий грибний сезон восени.
• Глухий грім вважали ознакою короткочасного дощу, а гучний і розкотистий – тривалої зливи.
• Якщо чайки спокійно трималися на воді, це сприймали як прикмету гарної погоди.
• Вечірній активний політ кажанів та ясне зоряне небо сприймали як передвісники кількох теплих і сонячних днів.

Що не можна робити

Народні повір’я радять цього дня не сваритися, не ображати інших, не поширювати пліток і неправдивих чуток, не проявляти заздрості та жадібності.

Також існують традиційні застереження не залишати на столі чи не викидати залишки їжі, не підбирати знайдені на дорозі гроші, не позичати кошти, не зловживати алкоголем і не ухвалювати важливих рішень у стані гніву або поспіху.