«Трохи моторошно». Новий керівник Хору Верьовки розкритикував те, що побачив в офісі колективу
Вадим Яценко відповів на хвилю хейту, спровоковану його призначенням
Новий керівник Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Григорія Верьовки, хормейстер та диригент Вадим Яценко потрапив під хвилю хейту після призначення на нову посаду. Колишній хормейстер Львівської опери відповів на критику в дописі у Facebook, розповідає «Главком».
Вадим Яценко розкритикував хейтерів у відповідь. На його думку, коментатори взялися обговорювати його призначення та хор, не знаючи реальної історії колективу.
«Прости їх, Григорію Юрійовичу», – написав якийсь поважний дядько в себе на сторінці. На фото в гарній сорочці він стояв за кафедрою в консерваторії. Очевидно, виступав. Ну, видно, що дуже серйозний і солідний мужчина. Пост зібрав п’ять десятків лайків. Для його сторінки це небачена розкіш. І, певно, він дуже цим пишається. Він, як і багато людей разом із ним, на хвилі небаченого хайпу в контексті призначення нового керівника академічного народного хору вирішили висловити свою експертну думку. Скажімо так. З експертністю важко. Тому що для певної кількості людей не притаманно вивчати питання перед тим, як вступати в публічні дискусії», – вважає хормейстер.
Тож Яценко висловився про своїх попередників, зокрема засновника колективу Григорія Верьовки. Він зауважив, що попри історію та час заснування хору й біографію його керівників, ці постаті є важливими для української культури, як і їхній внесок у її розвиток та спадщину.
Новий керівник хору також вважає, що хор Верьовки є продуктом радянської системи. Проте, на його думку, провини колективу в цьому немає.
«Чи були видатні керівники цього хору частиною тієї системи? Так. Чи є вони цінними для української культури? Беззаперечно, так. Верьовка. Говорити, що Григорій Гурійович боровся із системою, було б неправильно й нечесно. Прямих проявів опору чи дисидентства в його біографії немає, навіть якщо дуже постаратися притягнути факти за вуха. Але його діяльність сприяла збереженню української традиції в складних умовах уніфікації всіх культур народів Союзу під велике крило культури російської. Як мінімум, тисячі фольклорних зразків було зібрано і збережено. Бо Верьовка передусім – диригент і керівник. Людина, яка визначала вектор», – висловився Яценко.
Хормейстер також наголосив на тому, що Григорій Верьовка був людиною «з максимальною академічною освітою».
«Його вчителі – Яворський і Орлов. Московська та Петербурзька школи, прости Господи. Перший – випускник Танєєва. Тому навряд чи можна говорити про «народність», а тим паче про українську народність в освіті Григорія Гурійовича. Але це не важливо. Для деяких поважних критикинь це теж не важливо. Керівник має бути народником – і крапка. Бо так було. Де було? Невідомо», – додав він.
Вадим Яценко згадав і про народного артиста, хорового диригента та керівника хору Верьовки Анатолія Авдієвського. Він розповів про повагу до пам’яті про колишнього керівника, яку висловлюють у хорі. Для диригента Авдієвський є видатною особою.
«Так багато Анатолія Тимофійовича у своєму житті я ще не бачив.Кожна стіна й кожен кабінет заставлені його портретами та погруддями. Чи це видатна особистість для цього колективу? Надзвичайно видатна! 1966–2016. П’ятдесят років керівництва. Фігура Анатолія Тимофійовича буде вивчена мною і моєю командою досконально. Для мене це дуже важливо з різних причин і з різних поглядів. І не менш важливим є вивчення «культу» Авдієвського, який відчувається відразу, щойно переступаєш поріг будівлі на бульварі Шевченка, навіть через десять років після його відходу. На третьому поверсі стоїть бюст Верьовки. Біля нього – фото Авдієвського, і все це до сьогодні було обставлене букетами зі штучних квітів. Трохи моторошно», – розповів керівник Національного хору.
Яценко також відповів на критику його академічної освіти. Він згадав, що багаторічний керівник хору Анатолій Авдієвський був навіть більш академічно підготовленим музикантом, ніж засновник Григорій Верьовка. За його словами, саме Авдієвський свого часу почав запрошувати до колективу випускників консерваторій і музичних училищ, поєднавши в хорі академічну та народну вокальні школи.
«Анатолій Тимофійович був ще більшим академістом, ніж Григорій Верьовка. Можливо, найяскравішим представником Пігровської Одеської школи диригування (яку я, до речі, дуже поважаю). І, о диво, саме цей факт привів до головного реформаторського рішення Авдієвського: до колективу почали активно запрошувати випускників музичних училищ і консерваторій, тобто професійно підготовлених хористів з академічною вокальною школою. Тобто академісти й народники почали співати разом, і цей принцип у хорі працює досі. У нинішній час це потягнуло б щонайменше на державну зраду», – зазначив Вадим Яценко.
До того ж хормейстер навів у приклад одну з найвідоміших робіт хору – фольк-оперу «Цвіт папороті» Євгена Станковича. На його думку, цей твір не з’явився б без професійно підготовлених співаків з академічною освітою, яких свого часу почав залучати до колективу Анатолій Авдієвський.
«Особисто я дякую цьому рішенню хоча б за «Цвіт папороті» Станковича, який ніколи не був би написаний, якби в хорі не було професіоналів-академістів. І насправді надзвичайно радію, що в часи своєї творчої активності Авдієвський не мав змоги читати коментарі у Facebook. Один глибоко любимий мною музикознавець, коли я показав йому свої напрацювання, сказав, що на мене накинуться як на руйнівника традицій та «українськості». Але наш народ і частина творчого істеблішменту ще більш унікальні та прозорливі, їм навіть не потрібно показувати напрацювання. Про останнє десятиліття, з вашого дозволу, я писати не буду», – додав Яценко.
За словами нового керівника хору Верьовки, після свого призначення він почув чимало думок та сварився з критиками в мережі. Однак це його не зупинило, тож він продовжує працювати над новим проєктом. Вадим Яценко прокоментував свій вибір покинути Львівську оперу та долучитися до хору Верьовки.
«Я міг би жити своє найкраще життя. Із чудовим колективом, з найпрекраснішими людьми. Любити дружину, виховувати сина і їздити у своє улюблене село Потоки Миронівського району Київської області хоч кожні вихідні. Але я вибрав історію. Важку, але надзвичайно цікаву. Історію, в якій чудових колективів тепер два! І за які перегризу любого. Бо ви, напевно, вже десь чули. Що я ніколи не дам ображати своїх. І в нас усе обов’язково вийде. Бо неможливо йти вперед, коли голова твоя повернута назад!» – резюмував хормейстер.
Вадим Яценко – український диригент, колишній хормейстер Львівської національної опери та засновник камерного хору LvivOpera Chamber Choir. Закінчив Київський державний музичний ліцей імені Миколи Лисенка та Національну музичну академію України, де здобув ступінь магістра та завершив асистентуру-стажування й аспірантуру (факультет хорового диригування).
З 2021 року був головним хормейстером Львівської національної опери. У 2025 році отримав звання заслуженого артиста України.
Вадим Яценко також здобув популярність як художній керівник та соліст хору «Гомін». Улітку 2025 року відео з виконанням хором пісні «Цей сон» зібрало в соцмережах мільйони переглядів, а сам колектив разом із Вадимом Яценком здобув широку популярність.
Нагадаємо, Міністерство культури України призначило нового керівника Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Григорія Верьовки. Ним став колишній головний хормейстер Львівської опери та художній керівник Львівського муніципального хору «Гомін» Вадим Яценко.
Напередодні «Главком» повідомляв із власних джерел, Міністерство культури України готувалося призначити нового керівника Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Григорія Верьовки.
До слова, заслужений артист України Вадим Яценко раніше повідомляв про звільнення з посади головного хормейстера Львівської опери.
Коментарі — 0