Якщо переможе Камала Гарріс. Погляд з Америки на перспективи України

Минулого тижня у Чикаго завершився чотириденний з’їзд Демократичної партії, на якому нинішня віцепрезидентка Камала Гарріс офіційно прийняла номінацію кандидата на посаду президента. У своїй промові, яку деякі американські ЗМІ, назвали історичною, вона визначила свої політичні та економічні пріоритети і пообіцяла бути президентом для «всіх американців», назвавши вибори 5 листопада «найважливішими у житті нації».

Гарріс також пообіцяла: «Як президент я буду твердо стояти на боці України і наших союзників по НАТО». Окрім того, вона підкреслила, що за п'ять днів до вторгнення Росії в Україну «попереджала президента Зеленського» і допомогла організувати дипломатичну відповідь США, згуртувавши «понад 50 країн».

«Главком» звернувся до американських експертів та колишнього глави українського МЗС, який нині перебуває у США, із проханням прокоментувати «історичну промову Камали Гарріс» і деякі критичні публікації про неї у впливових ЗМІ. Наприклад, The Economist опублікував статтю під заголовком «Камала Гарріс може перемогти Дональда Трампа. Але як вона буде керувати? Бути політиком – це щось більше, ніж проводити кампанію. Потрібні додаткові деталі політики». The Washington Post вважає, що «Час вимагає серйозних економічних ідей. Гарріс пропонує трюки».

Для українців, звісно, найважливішим є питання, якою буде політика Гарріс щодо України, а в опублікованій ще до з’їзду Демократичної партії статті в Politico, відзначалось, що «президентство Гарріс може стати перезавантаженням для України». Багатьох цікавить, що насправді вона робитиме як президент і чи дасть Україні все необхідне для перемоги та вигнання російських військ з окупованих територій, включно з Кримом? І чи буде вона тиснути на членів НАТО, щоб прийняти Україну в Альянс?

«Це дуже позитивно, що у своєму виступі Гарріс підкреслила підтримку України»

Джон Гербст

Директор Центру Євразії Атлантичної Ради, посол США в Україні у 2003-2006 роках

Зараз ми не маємо деталей того, якою буде зовнішня політика Камали Гарріс, оскільки на посаді віцепрезидента США вона повинна слідувати політиці Байдена. Але це дуже позитивно, що у своєму виступі Гарріс підкреслила підтримку України.

Наразі ми також не можемо сказати чи припустити, які вона має ідеї щодо завершення війни і забезпечення перемоги України. Але позитивом є те, що у разі обрання президентом США її радником з питань національної безпеки ймовірно залишиться Філ Гордон, який з березня 2022 року обіймає посаду помічника президента та радника з національної безпеки віцепрезидента США. (наприкінці липня цього року Гордон заявив, що «підтримка українського народу США є довготривалою» – «Главком»).

Очевидно, що Гарріс та її команда, перебуваючи у вигідній ситуації у перегонах з Трампом і маючи певну перевагу у опитуваннях, вважає недоцільним говорити детально про свої зовнішньополітичні плани.

Тим не менше, зрозуміло, що вона сама або її команда лише зараз розробляють деталі своєї зовнішньої політики. Це стосується і України, і інших країн. Поки що ми бачимо загальні заяви, які свідчать про підтримку України.

Що стосується можливого перезавантаження відносин з Україною, яке очікують від Гарріс, як про це пише Politico, можу відзначити, що вона не має великого досвіду у зовнішній політиці, тому, очевидно, буде покладатися на своїх радників. Щодо цього ми знаємо небагато, але головне, що у своїй промові вона наголосила на підтримці України.

Стосовно порушених деякими ЗМІ питань про проблеми майбутнього ймовірного президентства Гарріс, як ми знаємо з минулого досвіду діяльності офісу віцепрезидента, вона мала проблему з менеджментом персоналу. І це не дуже добра ознака. Але ми також знаємо, що з часом люди отримують досвід і стають відповідальними у роботі зі своїми підлеглими. А у Гарріс було немало часу, щоб повчитися у свого боса – президента Байдена. 

«Виступ Гарріс був позитивним, рішучим, енергійним і впевненим»

Обрі Джюетт

Помічник директора Факультету політичних і безпекових наук і міжнародних відносин Університету Центральної Флориди

Промова Камали Гарріс була дуже сильною та оптимістичною, і вона сподобалася прихильникам Демократичної партії. Промова також була спрямована до незадоволених республіканців, яким не подобається Дональд Трамп, і до незалежних виборців, які не належать до прихильників Республіканської чи Демократичної партій. Гарріс розповіла про своє дуже просте виховання та про те, як вона дуже любить Америку, а також охопила широкі теми стосовно того, що робитиме як президент, і порівняла, чим це буде відрізнятися від Трампа. Вона намагалася утвердити себе як кандидата змін (а не просто продовження адміністрації Байдена). Наголосила на підтримці патріотизму, свободи, синіх комірців, ветеранів та економіки (сфери, у яких республіканці традиційно атакували демократів).

Виступ Гарріс був позитивним, рішучим, енергійним і впевненим, що має свідчити про те, що саме таким лідером вона була б, якби її обрали президентом.

Гарріс сказала, що намагатиметься взяти під контроль інфляцію, сприяти зростанню економіки, реформувати імміграційну систему, яка забезпечить контроль на кордоні та гуманне ставлення до іммігрантів, а також підтримувати право на аборти. Наразі достатньо деталей, оскільки ми переходимо до останніх двох місяців кампанії.

Економічна політика Камали Гарріс є популістською, поміркованою лівоцентричною. І вона як президент прагнутиме надати більше переваг сім’ям із середнім і низьким рівнем доходу, гарантувати, що заможні громадяни та корпорації сплачуватимуть свою справедливу частку податків. Її стратегія полягає в переході від «Байденоміки» до «Економіки можливостей», яка контрастує з тим, чого прагнутиме Трамп, ставши президентом.

Те, що деякі критики називають «трюками», я бачу як конкретну політику, спрямовану на досягнення її економічних цілей, яка також забезпечить політичну підтримку виборців.

Щоб виграти вибори, Гарріс потребує політичної довіри до її економічної політики. Вона хоче збільшити податкові пільги на дітей, що дасть більше грошей сім’ям із середнім і низьким доходом, карати компанії, які завищують ціни на продукти харчування, знизити ціни на ліки. Гарріс також хоче створити стимули для збільшення будівництва житла та надавати допомогу тим, хто вперше купує житло. Вона також збирається підвищити податкові ставки для найбагатших громадян і великих корпорацій на відміну від Трампа, який буде прагнути знизити податки для цих груп. Однією з негативних сторін її загального економічного плану є те, що це збільшить державний борг у наступному десятилітті.

Камала Гарріс

фото з відкритих джерел

Видається, що Камала Гарріс підтримує Україну, і можливо навіть більше, ніж Байден. Порівняно з Трампом, Гарріс точно більше підтримувала б Україну. Вона, ймовірно, виступатиме за продовження та навіть збільшення фінансової підтримки та надання озброєнь.

Я вважаю, що Гарріс виступатиме на захист України і підтримуватиме її заявку на вступ до НАТО. Але я думаю, що це також має бути частиною переговорів з Росією та Україною, щоб припинити нинішню війну та запевнити Росію, що вступ України до НАТО не створить загрози російській безпеці. Ставка Гарріс на Тіма Волца як свого віцепрезидента (який понад 20 років служив у Національній гвардії США) посилює відданість США Україні та НАТО.

«Виступ Гарріс був завершальним акордом вистави, спрямованої на досягнення єдності Демократичної партії»

Костянтин Грищенко

Віцепрем’єр-міністр (2012-2014), міністр закордонних справ України (2003-2005, 2010-2012), нині проживає у США

Дуже збалансований виступ Гарріс був завершальним акордом вистави, яка була спрямована на досягнення єдності Демократичної партії. Вона була налаштована на те, аби постати перед усіма ініціатором змін, підкреслити різницю між енергійною і достатньо молодою за сьогоденними американськими політичними стандартами Камалою (59 років) і Трампом (78 років), який весь час підкреслював поважний, м’яко кажучи, вік Байдена (81 рік). У даному випадку все було повністю спрямоване на те, щоб змінити наратив, який визначав загальний характер виборчої кампанії до цього.

На мою думку, Гарріс вдалося дуже красиво і переконливо досягти цього, що надало додаткового імпульсу всім тим, хто був або розчарований у попередній кампанії Демократичної партії, або в її кандидаті, або в різноголоссі меседжів.

Крім того, Гарріс вдалося уникнути розбіжностей серед демократів, які виникли у зв’язку політикою Білого дому щодо Сектора Газа, війни Ізраїлю проти Хамасу, і її можливого переростання у широкомасштабний конфлікт на Близькому Сході. А це якраз було найбільш загрозливим, з точки зору картини єдності.

Однозначно, Гарріс може виграти ці вибори. Про це тут пишуть медіа і акцентують увагу аналітики. Але, про це свідчить історія, крім сутності політичних і економічних програм велику роль відіграють події, які можуть трапитися в останній момент і підірвати довіру до одного з кандидатів. Іншими словами, багато залежить якраз від того, як вона переконуватиме дуже невелику кількість виборців, які ще не визначились.

Виборча система Сполучених Штатів унікальна в тому, що кінцевий результат визначають всього декілька штатів, де можна ще когось переконати, бо вподобання серед виборців жорстко розділились, мабуть, 45 на 45 і лише 10% ще відіграють якусь роль.

Що стосується економічної програми Гарріс, яку деякі видання називають «трюком», то будь-який кандидат знає, що презентація деталізованої програми може бути використана проти нього, оскільки немає якихось простих рішень. Адже будь-які рішення несуть за собою достатньо серйозні ризики.

Коли, наприклад, Камала пропонує винести на порядок денний можливість обмежувати ціни на базові продукти харчування, то її одразу починають звинувачувати, що вона будує якийсь соціалізм, комунізм, застосовує якісь марксистські підходи, що є анафемою у психіці пересічного американця.

Але разом з тим історично обмеження цін застосовували і республіканські президенти, зокрема цін на пальне на заправках, щоправда це було короткочасно і в певні моменти. Навряд чи Гарріс вдасться уникнути зустрічей один на один з серйозними журналістами, які б ставили складні питання. Я думаю, як досвідчений політик, вона зможе витримати баланс між наданням мінімуму інформації і уникненням надмірної деталізації.

Скоріше за все, вона буде готова дати розгорнути інтерв’ю вже після дебатів з Трампом. Але це питання тактики, а не стратегії.

Що стосується зовнішньої політики Гарріс як імовірного президента і зокрема з Києвом, у нас немає більше деталей, крім її слів під час виступу про те, що вона сильно підтримуватиме Україну. Думаю, з її боку може бути більш рішуча політика, точно інша ніж те, чого очікують багато аналітиків від того ж Трампа.

На мою думку, Гарріс визначатиме наскільки далеко США підуть у підтримці Україні і наданні їй допомоги у війні проти Росії вже після перемоги. Тобто навряд чи можемо очікувати більше ясності з цього питання раніше січня.

Джо Байден і Камала Гарріс

фото з відкритих джерел

Скоріше за все, буде продовження нинішньої політики США, але водночас існує реальна можливість того, що Гарріс буде більш рішучою і своєчасніше реагуватиме на зміну ситуації на полі бою.

Однак за будь-яких умов політика США буде спрямована на те, щоб швидше завершити цей конфлікт (війну в Україні – «Главком»), оскільки у них є інші пріоритети, зокрема протидія Китаю, який вони розглядають найбільшою загрозою у стратегічному вимірі.

Президент Зелленський та віцепрезидентка США Камала Гарріс

фото: офіс президента

Що стосується відносин між Гарріс та Зеленським. З одного боку, достатньо багато українських політиків намагалися сподобатись американцям, багато обіцяли, але нічого потім не робили.

Інший підхід зараз вперше демонструє президент Зеленський. Він достатньо жорстко вимагає від США те, що вважає потрібним на цьому етапі. Такий спосіб діалогу з Вашингтоном, тут у Білому домі декому не подобається.

У Байдена, як стверджують, були моменти, коли у нього виникало достатньо серйозне роздратування Україною. Але я не бачу таких моментів у відносинах між Гарріс та Зеленським – причин для роздратування, які б заважали підтримувати проактивну політику щодо України.

Микола Сірук, «Главком»