Український патріотизм за російські рублі? Суд виніс вирок екснаглядачу колонії з Херсона

Малиновський районний суд Одеси призначив 15 років позбавлення волі колишньому наглядачеві Північної виправної колонії (№90)» Євгенію Пащенку за вчинення державної зради в умовах воєнного часу. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на дані судового реєстру.

Пащенко обвинувачувався у роботі на Росію, яка навесні 2022 року окупувала Херсон. Будучи працівником української колонії, він перейшов на бік ворога і почав працювати на окупантів за законами РФ. Це тривало до деокупації міста Збройними силами України.

У суді екснаглядач колонії вини не визнав і двічі змінював свідчення. Спочатку заявив, що не працював на Росію і не зраджував Україну. Наприкінці розгляду судової справи Пащенко вчергове змінив свідчення. Тепер він кивав на вище керівництво, у тому числі на Міністерство юстиції, у систему якого входить херсонська колонія, мовляв, їх залишили напризволяще. При цьому обвинувачений переконував: російського паспорта не брав. Однак визнав, що зарплату одержував російськими рублями. Додав: після звільнення Херсону окупанти пропонували йому евакуюватись на лівий берег Дніпра, але він та його брат відмовились. Тому що не хотіли залишати свою батьківщину.

Разом із тим, під час судових допитів колишні працівники херсонської колонії вказали, що після окупації співробітникам режимної установи було доведено: щоби продовжити роботу, необхідно скласти присягу на вірність російському народу. Багато працівників звільнилося, але Євгеній Пащенко залишився на своїй посаді наглядача колонії. До речі, один зі свідків розповів, що пропраював на окупантів нетривалий час і був змушений звільнитися, оскільки у колонії кожного ранку вмикали гімн Росії.

Колегія суддів не повірила у щирість обвинуваченого. Феміда вважає: обвинувачений, будучи співробітником колонії при українській владі, обійняв посаду і вийшов на роботу у тій самій колонії під час окупації Херсонської області військами РФ. Він виконував роботу наглядача у колонії і таким чином утверджував незаконну владу Росії на тимчасово окупованій території України. Більше того, як вважає суд, Євгеній Пащенко «піддався спокусі власних егоїстичних та амбіційних планів на життя, погодившись на роботу під владою РФ… Повіривши наративам російської влади, він хибно оцінив обставини, що склались, не проявив патріотичність та не здійснив жодних дій, направлених на залишення вірним присязі народові України». 

У вироку зазначено, що, у стороннього спостерігача може скластитися думка, мовляв, обвинувачений можливо і не бажав, щоб влада РФ утверджувалася, у тому числі і завдяки його активним діям у захопленому регіоні України. Однак це припущення розбивається о великий досвід обвинуваченого у правоохоронних органах (24 роки).

«Він не звичайна пересічна людина, яка про закон і права чула з телевізору або від сусідів, які вирішили звернутись до суду із дрібних питань. Він людина, яка більшу частину життя присвятила захисту закону та інтересів громадян України… Очевидно, при таких даних, що його рівень освіти, розвитку та професійного досвіду достатній, щоб зрозуміти, що своїми діями він допомагає створювати ворогу на території України незаконні державні установи, організації та підприємства, що начебто мають легітимну владу», – вважає суд.

Феміда звернула увагу на те, що на початку травня 2022 року Херсонська обласна прокуратура повідомила про підозру у державній зраді начальнику державної установи «Північна виправна колонія №90» (Херсон) Євгену Соболєву. Про цей факт добре знали співробітники колонії, а тому могли вільно ухвалити для себе рішення: працювати далі чи звільнитися. Мотивами у цьому злочині були сукупність факторів свідомості та ідейних міркувань особи (Євгенія Пащенка, – «Главком»), а саме: малодушність, безпринципність, конформізм, задоволення власних егоцентричних потреб, пов’язаних із кращім матеріальним забезпеченням, а, можливо, і кар’єрного зросту», – дійшов висновків суд.

«Ми вважаємо, що обвинувачений є людиною, (словами класика) «думки якого не піднімалися вище за комір його службового мундира». Він справжній пристосуванець і поняття батьківщина для нього не існує. Батьківщина для нього – шматок землі, де він народився і виріс та де пройшло його життя. Спочатку з батьками, потім з дружиною і дітьми. Весь світ для нього – це його сім`я і власні егоцентричні бажання. Держава Україна для нього існує лише як територія, на якій можливо працювати і здобувати власне щастя. Так само можливо працювати і на території Росії», – наголосила колегія суддів.

Також суд заявив: факти, встановлені під час судового розгляду, доводять: обвинувачений мав всі можливості звільнитись і залишити окуповану територію. Його посада не мала жодного інтересу для російської влади, оскільки на таку роботу могли взяти будь-яку цивільну людину.

«Тобто єдиною причиною залишення у місті Херсон та на роботі у колонії був звичайний конформізм та бажання тихого життя при тих самих умовах. Вислови про патріотизм з уст обвинуваченого не викликають правдивих асоціацій», – наполягала Феміда.

Цікаві історичні порівняння, що стосувалися державної зради, у вироку навів суд. Зокрема, було наведено приклад Стародавнього Риму, де державна зрада каралася стратою. Також згадано Литовський статут, який у ХVI-ХVIII століттях був основним збірником права в Україні. У документі, який цитує суд, зазначено: «Зрадником визнавалася особа, яка надавала ворогові інформацію; що спричиняла шкоду державі, а також привела ворога на свою територію; втекла до ворога, особливо, якщо з цією країною велася війна».

«Коли ж злочин вчиняється не звичайним громадянином України, а державним службовцем, який виконує владні функції користуючись довірою народу – це вимагає більш суворої реакції держави. Ми враховуємо, що обвинувачений непричетний до будь-яких дій, пов’язаних із катуванням українських військовополонених. Натомість малодушне ставлення до України та національних ідей, разом з вигороджуванням себе та своїх зрадницьких функцій в умовах агресивної війни Росії проти України, за наявності беззаперечних доказів вини у державній зраді, зобов’язують нас прийняти досить суворе покарання», – так колегія суддів пояснила, чому призначила 15 років тюрми екснаглядачу колонії Херсону.

До набрання вироку законної сили обвинувачений перебуватиме під вартою.

Як повідомляв «Главком», на початку листопада Малиновський районний суд Одеси заочно визнав херсонського колаборанта Володимира Сальдо винним у державній зраді та засудив до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Сальдо визнали винним у скоєні кримінальних правопорушень за ч.2 ст.111, ч.5 ст.111-1, ч.1 ст.436-2 ККУ (держзрада в умовах воєнного стану, колабораційна діяльність, визнання правомірною та виправдовування, заперечення збройної агресії РФ проти України, глорифікація її учасників).