Ядерна парасолька США дала тріщину: чого чекати союзникам
Лінд і Пресс: союзники Вашингтона більше не можуть покладатися на обіцянку ядерної війни заради їхнього захисту
Система розширеного ядерного стримування США, яка десятиліттями утримувала союзників Вашингтона від створення власної ядерної зброї, втрачає довіру – Південна Корея, Польща та країни Балтії дедалі відкритіше говорять про власні гарантії безпеки. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на видання Foreign Affairs.
Чому парасолька дала тріщину
Дослідники Дартмутського коледжу Дженніфер Лінд і Дарил Пресс пишуть, що система розширеного ядерного стримування виникла в часи холодної війни, коли ставки протистояння були настільки високими, що погроза Вашингтона застосувати ядерну зброю заради захисту союзників виглядала правдоподібною – хоч і завжди залишалася на межі довіри. Ще 1961 року президент Франції Шарль де Голль сумнівався, що США ризикнуть Нью-Йорком заради Парижа, хоча насправді Вашингтон брав на себе ризик для всіх своїх міст одразу.
Щоб підкріпити ці обіцянки, США розміщували війська й тактичну ядерну зброю на кордонах Західної та Східної Німеччини і на Корейському півострові, а політики обох партій підкреслювали нерозривність інтересів Вашингтона й союзників. «Ich bin ein Berliner», – заявив президент Джон Кеннеді у Берліні 1963 року, а два десятиліття по тому Рональд Рейган повторив ту саму тезу для європейської аудиторії.
Автори наголошують: ключовим поштовхом до перегляду цієї системи стало повномасштабне вторгнення Росії в Україну 2022 року та повторювані погрози Кремля застосувати ядерну зброю проти НАТО – цей епізод, за їхньою оцінкою, став «різким уроком» для всієї Європи. Раніше «Главком» писав, що американська розвідка восени 2022 року фіксувала обговорення генералітетом РФ можливого удару тактичною ядерною зброєю, щоб зупинити просування ЗСУ на Херсонщині.
Курс адміністрації Дональда Трампа на пріоритет власне американських інтересів, за словами дослідників, прямо суперечить обіцянкам ризикувати ядерною війною заради далеких партнерів. Показовим прикладом такої переорієнтації стала пропозиція частково замінити військову присутність у Європі програмою ядерного стримування – найбільший інтерес до такого механізму виявили Польща та країни Балтії, розташовані найближче до кордонів Росії.
Південна Корея: готовність діяти самостійно
На Корейському півострові, за оцінкою дослідників, загроза найгостріша: Північна Корея вже має від 50 до 90 ядерних боєголовок і продовжує нарощувати арсенал, а прогрес у розробці міжконтинентальних носіїв незабаром дозволить Пхеньяну загрожувати безпосередньо американським містам. Це, на думку авторів, змушуватиме Вашингтон дедалі більше вагатися, перш ніж застосовувати ядерну зброю на захист Сеула.
Лінд і Пресс зазначають, що Південна Корея вже має основні елементи для власного ядерного стримування – балістичні підводні човни, розвинену авіацію та мобільні наземні ракетні комплекси, – і їй бракує лише самих боєзарядів. Про рух Сеула в цьому напрямку опосередковано свідчить і те, що Вашингтон погодився підтримати створення південнокорейських атомних підводних човнів на низькозбагаченому урані.
Дослідники пропонують два варіанти для Сеула:
- угода про спільне використання ядерної зброї за зразком програми НАТО;
- повний вихід із Договору про нерозповсюдження ядерної зброї з розбудовою власного арсеналу.
У другому випадку, наголошують автори, США мають допомогти союзнику убезпечити перехідний період, а не намагатися його зупинити.
Європа: ставка на «три ключі» замість одного
Для Східної Європи автори вважають самостійну ядерну розробку малореалістичною – навіть найпотужніша у військовому сенсі Польща не має ані підводних човнів, ані достатніх запасів ядерного палива для швидкого створення арсеналу. Натомість Лінд і Пресс пропонують реформувати наявну програму ядерного спільного використання НАТО, у якій зараз рішення про застосування зброї одноосібно блокує президент США.
Ідеться про перехід від «одного ключа» до «трьох»: Франція та Велика Британія додали б до спільного арсеналу НАТО по кілька десятків власних боєзарядів, які в мирний час перебували б під їхнім контролем, але могли б бути передані союзникам у кризовій ситуації. Це, на думку дослідників, зробило б стримування менш залежним від готовності одних лише США ризикувати заради Європи.
Нагадаємо, Польща та країни Балтії вже виявили найбільший інтерес до нового плану США щодо розміщення елементів ядерного стримування в Європі – на тлі скорочення американської військової присутності на континенті.
Коментарі — 0