Православний талібан. Оголошена мобілізація

Війна за автокефалію
Православний талібан. Оголошена мобілізація

Депутати, прихильні до УПЦ МП, залякують патріарха Варфоломія «релігійною війною»

21 вересня один популярний сайт опублікував блог екс-«регіонала», нині позафракційного народного депутата, активного діяча РПЦ та УПЦ МП Андрія Деркача під назвою «Звернення до його Святості Варфоломія». Причепом під відкритим листом підписалися ще кілька народних обранців – чинних та колишніх. Але їм відведена лише роль статистів. Автором «реляції» виступає саме пан Деркач.

Після Вадима Новинського, якого можна назвати найголовнішим світським спонсором та політиком-лобістом інтересів Московського патріархату в Україні, Андрій Деркач є другим за значущістю. Він – президент Міжнародного фестивалю православного кіно «Покров», з 2010 до 2014 року був членом Міжсоборної присутності РПЦ (вищого дорадчого органу Російської Церкви), є доцентом Київської духовної семінарії й академії УПЦ МП.


Андрій Деркач є другим за впливом політиком, що опікають Московську церкву в Україні
Андрій Деркач є другим за впливом політиком, що опікають Московську церкву в Україні

Тому так зване «звернення» до Константинопольського патріарха Варфоломія можна розцінювати не як особисту ініціативу одного чи кількох народних депутатів, а скоріше як плід колективної творчості певної впливової групи політиків, представників Московського патріархату.

Та й виглядає саме «звернення» не як смиренний лист православних вірян до свого Вселенського пастиря, а як ультимативне послання про оголошення релігійної війни у разі наданні Константинополем Українській церкві Томосу про автокефалію. Хоча автори нібито звертаються до патріарха Варфоломія, насправді воно розраховане на загал УПЦ МП і спрямоване на його «військову» мобілізацію. Адже якби адресатом був Вселенський патріарх, то не існувало б потреби тиражувати це «звернення» через Інтернет, тим паче виставляти його на найдорожчий банер одного з найпопулярніших політичних інтернет-ресурсів України.

Які головні тези «відкритого листа» і чого вимагає від Константинопольського предстоятеля Андрій Деркач від групи політиків МП?

Через все послання, ніби однотипна формула в навіюванні гіпнотизера, постійно повторюється месидж: надання Томосу про автокефалію Української Церкви є справою політичною, а тому – передчасною.

От як характеризується у листі цей процес: «боротьба за сьогочасні інтереси політиків»; «долю Православ’я в Україні сьогодні намагаються визначати саме державні слуги»; «основні ідеологи і провідники питання автокефалії – політики»; Томос – це «агітаційний лист» до президентських виборів» тощо.

По-перше, процес надання автокефалії «заполітизували» саме ті політики, які виступають проти надання Українській церкві помісного статусу. Що підтверджується фактами прямого втручання українських та російських можновладців у діяльність Константинопольської церкви під час всіх підготовчих етапів з надання автокефалії.

Саме політики-«антиавтокефалісти» їздили до резиденції Вселенського патріарха на Фанар (Стамбул) з вимогами не визнавати незалежність Православної церкви в Україні, через дипломатичні канали чинили опір групі посланців Константинополя, які відвідували всі помісні Православні церкви зі спеціальною місією інформування їх щодо українського питання. Та й саме це «звернення» до патріарха Варфоломія підписане виключно політиками, які захищають свої «сьогочасні інтереси».

По-друге, сам Андрій Деркач зі своїми співавторами не приховують політичного підтексту свого «відкритого листа». Вони пропонують обговорити питання автокефалії на Всеправославній нараді… «після закінчення головної політичної події в Україні 2019 року – президентських виборів».

На що сподіваються лобісти Московського патріархату: що в Україні зміниться влада? А якщо нічого не зміниться? Та й власне автори «відкритого листа» начебто хотіли довести протилежне: що автокефалія – це не політична, а релігійна подія, і вона зовсім не має залежати від політичної кон’юнктури та ситуації всередині країни. Крім того, як можна вірити на слово представникам РПЦ після того, як вони обіцяли взяти участь у Всеправославному соборі на Криті у 2016 році, а самі проігнорували цю вкрай важливу для світового Православ’я подію?

Зовсім дикою і заїждженою виглядає мантра про «передчасність» надання автокефалії Українській церкві. Як відомо, починаючи з 1919 року і до сьогодні було кілька звернень української влади до Константинополя з проханням про отримання Томосу. І лише в 2018 році цей процес нарешті вийшов на фінішну пряму.

«Бентежить» авторів «звернення» і те, що патріарха Варфоломія ініціатори надання автокефалії навмисне втягують в «інтриги і боротьбу», а сам процес відбувається так стрімко, що віряни Московського патріархату затупилися і засмутилися «відсутністю діалогу з УПЦ». У цій ситуації авторам послання і їхнім шанувальникам потрібно було б, як то кажуть, просто «погуглити» і знайти інформацію про те, що ще з середини 90-х років Вселенський патріархат намагався залагодити релігійний конфлікт в Україні, активно залучаючи УПЦ МП до діалогу, якого вона постійно уникала.



Зокрема, про це в інтерв’ю «Главкому» заявив представник Вселенського патріархату при Всесвітній раді Церков у Женеві архиєпископ Тельміський Іов. Він висловив жаль з приводу того, що священнослужителі УПЦ МП відмовляються від діалогу з представниками Константинополя, чим самі себе заганяють у глухий кут.

А про те, що Константинополь може надати Українській церкві автокефалію, було відомо ще за часів президентства Леоніда Кучми. Саме тоді російська преса здригнулася від слів віце-прем’єра Миколи Жулинського, що «Фанар визнав Україну своєю канонічною територією», а патріарх Варфоломій готовий очолити процес об’єднання трьох гілок українського Православ’я з подальшим наданням автокефалії. Невже за 18 років комусь так і не «дійшла» ця проста істина?

Автори «звернення» до Вселенського патріарха не приховують своєї войовничої риторики та агресивних планів. Зокрема, вони вважають, що надання Томосу – це «православна смута», а після його отримання Україну очікує «кривавий переділ».

Дійсно, РПЦ вже затіяла «смуту», коли 14 вересня на екстреному засіданні Священного Синоду фактично пішла на розкол Православ’я, ухваливши рішення щодо припинення у храмах Московського патріархату молитовного поминання патріарха Константинопольського Варфоломія за божественною літургією. Наступним за цим кроком, якщо говорити мовою дипломатії, йде повний дипломатичний розрив відносин.

Але РПЦ очікує більшого, ніж просто розрив – вона устами авторів «звернення» говорить про «кривавий переділ». І це не лише заява Андрія Деркача. Висловлювання про кровопролиття вже лунали з вуст очільника Відділу зовнішніх відносин РПЦ митрополита Волоколамського Іларіона, настоятеля Києво-Печерської лаври Павла, олігарха Вадима Новинського. Що це – залякування чи сигнал до своїх прихильників починати в Україні кровопролитну релігійну війну?


Коли надії вплинути на Варфоломія вичерпались, представники московського церковного лоббі почали лякати українців «кровопролиттям» і «війною»
Коли надії вплинути на Варфоломія вичерпались, представники московського церковного лоббі почали лякати українців «кровопролиттям» і «війною»

Про те, що Москва руками українських політиків затіває широкомасштабне релігійне протистояння, може свідчити низка тез із послання Андрія Деркача і Ко. Там навіть ворог визначений. Це – греко-католики. Саме в «підступних уніатах», які засіли в українських органах влади, автори відкритого листа бачать «локомотив», що «везе Томос».

На думку авторів «звернення», «вони (греко-католики) обговорюють подальшу долю… Української православної церкви». І далі: «Сьогодні складається так, що основні ідеологи і провідники питання автокефалії – політики, які не є Православними людьми… Нам би не хотілося, щоб Ви як шановний Вселенський патріарх в’їхали в Україну на плечах греко-католиків».

Цей ворожий випад проти греко-католиків, який Московський патріархат періодично звинувачує у всіх своїх бідах, є зайвим підтвердженням того, що «звернення до патріарха Варфоломія» насправді адресоване фанатичним радикалам з «православного талібану» УПЦ МП. За всіма критеріями воно тягне на кримінальну статтю з розпалювання релігійної ворожнечі. І що скаже не це Генпрокуратура й СБУ?

Микола Мельник, для «Главкома»


Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Натисніть «Подобається», щоб читати
Glavcom.ua в Facebook

Я вже читаю Glavcom в Facebook

НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

Про використання cookies: Продовжуючи переглядати glavcom.ua ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом і погоджуєтеся на використання файлів cookies Згоден   Про файли cookies